Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2579
Творів: 46818
Рецензій: 91208

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Альтернативна історія

Палій

© Кононенко, 07-11-2010
Стоїть біля тачанки, хитається, п`яний від крові. Втомлений від бою.  Чужа кров застигає на долонях. Ще тепле вухо в пальцях.  Ще дві години тому червоний вмів ворушити своїми вухами, а тепер - просто порубане тіло, просто відрубана голова. Дві години тому це був комісар, на якому тріщала шкірянка- нажер пузо нашим хлібом. А зараз - шкріянку вже хтось забрав собі, нові галіфе - теж. Карий кінь сумлінно пасеться біля комісарького тіла. Нічого коник, міцний.
Витирає шаблю об шинелю на червоному.


Шульга, другий.
Чорний кінь під сідлом у нього, і холодні у вершника очі. Молоді, дурні, вони не знають - як то на світі зроблено, як воно, коли тебе навіть людиною не вважають, бидло, худоба. Звір. Голодний звір, що хоче їсти.  І відмірює він полоненому міцну гілку, щоб під вагою тіла не зламалась, та довжину мотузки, щоб ногами  до землі не дотягнувся.  Старовинний рід, гроші, ідеали - чи мають вони зараз хоч якусь ціну? Якими терезами важити чуже життя?

Якименко, третій
Ряба кобила, худа, ще й кульгає на праву задню ногу. І рябий, патлатий вершник на ній. Гранати з усіх кишень стирчать. Але зараз стоїіть кобила посеред майдану сільського, і слухають люди колишньго матроса-чорноморця. І важкі слова його, як кулі свинцеві, страшні, як посуха, та солодкі, мов стиглі яблука. Ось вона, воля - прoстягни  руку та бери. Якщо снаги вистачить.  І слава наша по усьому світу розійдеться, і вороги будуть лякати нами своїх дітей.

Крисюк, четвертий.
Сидить, мружиться на сонці.  Непоказний  - таких у будь-якому натовпі з десяток буде. Старий, ще царський однострій без відзнак, розбиті чоботи та косий хрест з кулеметних стрічок на грудях. Рушати ще не час, коні не напаслися, та й немає того часу - годинник зламався.  Можна ще скрутити цигарку з шматка  газети, відкинутися на кулемет та та згадати, який мати борщ варили.  Хліб он як піднявся, жати вже можна. А треба - косити тих, що з орлом, тих, що з зіркою і усіх, кого не кликали сюди.
Наїлись сіренькі. А тепер - поїхали,  бо час вже скінчився.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Замальовка

© Наталка Ліщинська, 08-11-2010

Не по-жіночому сильне письмо

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 07-11-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Victor Artxauz, 07-11-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.37248802185059 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …