Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50933
Рецензій: 95688

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 25713, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.81.185.66')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Трохи сповіді

Світ, збудований не на камені

© Дара К., 10-10-2010
      Я майже ніколи не плачу. Мені колись розбили серце і воно розучилося це робити. Так, я написала «майже» і готова зізнатися, що хоча серце і розбите та воно таки живе, бо я вчора плакала, ба, навіть ридала… Коли прочитала дві рецензії від рідних мені людей – Тали та Петра. Відразу так і не спромоглася вимережити відповідь, бодай подякувати, бо здивовано і зачудовано роздивлялася в дзеркалі воду з очей на своєму обличчі, і посмішку дурну та щасливу крізь ті сльози.
       Ще два роки тому якби хтось сказав мені, що смерть мого розтрощеного розбитого на друзки кришталево-досконалого життя – то лишень один з епізодів того, що люди називають долею, я б не повірила. Відчай робив з мене самовбивцю, безжальну до себе і, певне, до інших. А насправді чи зможе той, хто не любить себе, возлюбити ближнього свого, як самого себе? То я сама себе запитувала вже згодом. Напевне ні! Бо таки так, та сліпа любов, яку світом за руку водить божевілля, вартує і сліз, і захоплення, і самовіддачі, і муки. Та потрібен, звісно, час, щоб то все зрозуміти.
       Пригадалася притча Оскара Вальда про заплакане озеро, яке тужило за померлим Нарцисом і від тої туги вода в його тілі з прісної перетворювалася на солену. На питання лісових німф чи справді Нарцис був таким вродлививим, що озеро ніяк його не може забути, воно здивовано перепитало: «Невже Нарцис насправді був красенем? Я і не помітило. Бо коли він нахилявся над моєю  поверхнею я добре могло розгледіти в його очах власну досконалість». Озера плакало не за Нарцисом.  
      Я витерла власні сльози долонею слів і вирішила, що мій Нарцис не вартий тих побивань, бо я не Озеро, і не лісова німфа, а те, що збудоване не на камені, все одно вже давно пішло за водою.
      Випадково у моєму житті з’явився ГАК (Але чи так випадково?) Віртуальні співрозмовники, які мене, не завжди ясну для себе, старалися зрозуміти і незабаром стали добрими друзями, порадниками, допомогли повірити в те, що  ніколи ніщо просто так не дається нам – галерея подій, навіть найстрашніших чи найбрутальніших у житті людини, то тільки натяк на те, що завжди після ночі приходить ранок, а всі дощі рано чи пізно закінчуються одинаково: грозові – веселкою, зливи - Сонцем. І тоді я навчилася не тільки слухати, а й чути. І з’ясувалося, що воно насправді не так і важко зробити.
      Ідея моєї доньки, підкинута мені як докір «за замах» на авторитет Стефані Маєр: «А ви напишіть наше і ліпше, але так, щоб всі повірили», веселка над старим волинським пралісом, яка здається брала воду чи не з Гиблого болота, легенда з дитинства про бешкетливого спокусника Градобура, якого бабуся лагідно називала Гонихмарником – вервечка «невипадковостей», які раптом захотілося записати, загорнути в слово і поділитися ще з кимось… Я слухала і чула, а згодом записувала те, що чую… І тоді ж у моєму житті з’явився він – той, що носить чорне, той, хто любить зливи, волошки, каву з гвоздикою, дужі Карпати, флояру і місто дощів.
       З’явився, щоб змінити моє життя. Навіть не так – не змінити, а просто сказати, що і слухати, і чути трохи замало.  Добре було б зуміти навчитися ще й дивитися і бачити. І я вчуся, особливо тут, на цьому сайті. В тих людей, що це все уміють, а ще люблять щиро, вірять в диво, сподіваються, подекуди безнадійно, ніколи не стоять на місці, а завжди у русі. Мудрий Микола Цибенко, філософічно та задушевно налаштована Наталка Ліщинська, завше добросердний і закоханий в цілий світ Петро Домаха, щира та чесна Тала Владмирова, залюблений в кароокий дитячий всесвіт Петро Залєвський, лагідний та дошкульний одночас Василь Тибель, мрійниця та реалістка Галина Михайловська, фатально-готична Консуело, вибухово-ніжна Вероніка, закохана в людей Світлана Кедик та найліричніші представники вищої поетичної ліги літератури - Зоряна Лісевич, Любов Долик, Ганна Осадко, Віка Їхова, Юля-Ванда Мусаковська, Дана Рудик… Коли когось не згадала – щиро перепрошую. В будь-якім випадку: ви – найкращі, тому що справжні. Дякую вам, бо ви є!

      Годинник на стіні розмірено та впевнено відраховує миттєвості. День зовсім змарнів та змалів. За вікном Осінь і я, притуливши обличчя до холодної шибки, в темряві ночі зачаровано дивлюся як навпроти мого вікна під одиноким ліхтарем в танку останньому кружляє принесений вітром листочок. Можу навіть розгледіти його багрянець в полум’ї танцю, його радість, і його відчай, коли він додолу спаде. Та зараз йому пощастило, він посеред темряви ночі опинився під світлом ліхтаря, його бачив, хай один, та глядач і з завмиранням милувався ним та аплодував мистецтву запізнілого листочка отак красиво згасати, а потім натхненний зобаченим записав той танок у ноти-звуки, у фарби, у слова. Як много важать такі обставини: світло ліхтаря в найтемнішу ніч (а чи везіння), вітер обставин, глядач чи читач і твоє вміння слухати і чути, дивитися і бачити. Пазли склалися сьогодні в узір для мене. Життя продовжується і хай живе новий танок, нехай навіть нічний під променями Пустомелька-Місяця!!!
      Якщо не стояти на місці, а йти чи танцювати, то обов’язково кудись та прийдеш і твої наміри не будуть марними… Збудоване не на камені забере вода чи вітер, а те, що в збудоване-зведене у твоєму серці-душі – залишаться з тобою.

      З пошануванням до всіх та кожного, Дара Корній.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 4

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Михайло Гафія Трайста, 04-01-2011

Я тебе люблю!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 21-10-2010

Захоплено

© Василь Тибель, 13-10-2010

Xиста джерельна вода

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Світлана Кедик, 11-10-2010

Бентежить ця сповідь.

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Петро Домаха, 11-10-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Василь Тибель, 11-10-2010

Розраховуйте...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 11-10-2010

Урочисто присягаємося:)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 11-10-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Таміла Тарасенко, 11-10-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Зоряна Львів, 10-10-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Любов Долик, 10-10-2010

Захотіла нарешті прочитати вашого Гонихмарника

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Надія, 10-10-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Гафія Трайста, 10-10-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.71451282501221 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …