Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2691
Творів: 51283
Рецензій: 95886

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 25509, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '44.200.140.218')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза есе на конкурс від ЄБРР

Born in 89

© Явна Уляна, 28-09-2010
Я живу  в маленькому європейському  місті. Хоча… Я не можу сказати, що є стовідсотковою європейкою. В мені  поєдналися  гармонійно  і дика  Азія, і  глобалізована Європа.

  Так багато моїх товаришів зараз  говорять про виїзд з країни, про нелегальну чи легальну міграцію. Будь-куди, лиш би не залишатися тут. Не залишатися  серед  брудних вулиць  і поганих доріг, невихованих  службовців  і невиправданої  корупції, високих цін  і політичної  нестабільності. Я теж іноді думаю про це  і воно мене бентежить. Пишу  в часі своєї університетської  передостанньої сесії. Позаду  залишилися  чотири  роки навчання, чотири роки, за які я так мало пізнала потрібного і практичного для своєї професії, але так багато  про виживання  в  Україні загалом. Коли за перший екзамен отримала вбивчу для моєї впевненості трійку,  я не знала, що через два роки  зрозумію, що причиною тому було не моє незнання, а проста  дань корупції, бажання викладача вказати мені моє місце і  встановити  чудові фінансові  відносини на подальші сесії. Та я й далі не розуміла натяків, залишалась  смішною і чесною.

  Мені двадцять один. Я вчилася в дитсадку, трьох школах і одному  університеті. Я пишу  оповідання. Люблю солодке і слухати  сімейні історії. Люблю  повертатися  назад і згадувати. В ці кілька речень можна вкласти всю мене. Бракує ще одного. Я не хочу  мігрувати.

   Добре  пам’ятаю дев’яності. Це було перше десятиліття мого життя. На щастя, довгі нічні черги  за хлібом, цукром  та молоком  пройшли  повз мене, бо в ті часи  я ще  брязкала  пострадянськими  смішними іграшками  і крутила чарівну дзиґу  з санами і ялинками всередині, гогойкала  на  дерев’яному старенькому  коні, якого  тато, коли ми бували в бабці, знімав із запорошеного  горища (там  ще жила  прабабця - дрібними частками серед  своїх  пальт  та сукенок, прадід  у своєму різьбленому ціпку   та інші вмерлі члени  нашої родини  в розмаїтті  речей – ступок, кошиків, глечиків, лахміть і книжок). Середина  дев’яностих  і я  йду до першого класу. Маю гарненьке  вишневе платтячко і  чудну  сумку із зайчиком, страшна коричнева шкільна форма теж пройшла повз мене. В той  час ми збирали фантики  від жуйок  і  налягали на йогурти, чи інші  закордонні  чудо-харчі, які посипалися на нас як із рогу достатку після років дефіциту. Закінчую  школу  вже у зовсім інші часи. Останній  рік  навчання, а я революціонерка. Прогулюю уроки  поряд університету, де  всю осінь, що передувала  нашому мирному повстанню, було розкладене  наметове містечко. А тоді  рушаю в холодний  сніговий  Київ  і усвідомлюю, що мій народ не німий  і що…. І що я не хочу мігрувати.

  І от. Нині вже  католицьке Різдво  2009 року. До нашого ж  греко-католицького  залишилося  ще  неповних два тижні. І я настільки щаслива, що цього не вкладеш в слова. Сиджу іноді  в каварні  і  дивлюся  на передсвяткову метушню, на  ярмарок  і  казкові вітрини  і  думаю лише про  те як  зберемося на Різдво колядувати, як будемо їсти  кутю  і вареники  з капустою, як спечу  різдвяне печиво, як  гарно в  наших Карпатах, коли  вони стрясаються  від звуків трембіти  і стародавньої монотонної коляди. І не минатимуть колядники ні одної хати, ні одної родини, і столи ламатимуться від наїдків, і… Я не хочу мігрувати, бо як можна  дозволити собі втекти від абсолютного  щастя.  І за святвечірній  стіл з нами сядуть сотні наших предків, які жили  під  пануванням  князівства  Литовського  і  імперії Австро-Угорської, Польщі і СРСР, які жили  за  часів  Русі, залежної і незалежної, які жили!  Ми були, є і будемо загадковими  слов’янами. Ми  були, є і  будемо  українцями-русинами, які живуть на перехресті  світових культур, на розламі  католицизму  і православ’я.

  Більшість  з нас і далі має  середню зарплату в двісті американських доларів, одягається  в дешевий китайський  чи турецький одяг, який  паками  чи великими  картатими сумками розвозять  по  всіх усюдах  з Одеси чи Хмельницька, надає  перевагу хімічним сурогатам, а не  традиційній  їжі. Але при низькій зарплаті  якось вдається  навіть мати машину і  хату, в  дешевому  одязі виглядати  гарно, а  споживаючи  фаст-фуд  не забувати  про  культ  сімейного їдження. Ця країна добра  тим, що ти ніколи не знаєш  чого сподіватися надалі, в тому є свій чар, повірте. Для чого стрибати  з парашутом, чи пірнати до акул, якщо ти можеш  просто жити тут і мати  ті ж  чарівні  відчуття. Я – любителька  пригод, а це означає, що мені не треба нікуди мігрувати, бо я народилася для  цієї  країни.

   Наш  український  світ не досконалий. Він такий мінливий, він такий піддатливий  як тісто залишене підкисати  у дерев’яних ночвах. Ми – такі  щасливі і такі нещасні. Ми – це ми. Любимо нарікати, хочемо  то  до ЄС, то до Росії. Ми – це  те тісто, лише готуємося стати хлібом. Наша історія  довга і бурхлива, ми повільно розвиваємося, повільно ростемо, повільно  формуємо  свою хлібину, може тому, що будемо жити ще довго, аж до цілковитого  спікання  в  смачний  і пухкий хліб з твердою скоринкою.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Фотографія віку.

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Залєвський Петро, 29-09-2010

Свідки свого часу

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 28-09-2010

"Усюди добре, де нас нема!"

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зоряна Z, 28-09-2010

"Наш український світ" ...

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Юрій Кирик, 28-09-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.4855849742889 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …