Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2599
Творів: 47334
Рецензій: 92092

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза

Яйця Гамлєта

© Іггі Поп, 15-08-2005
Передслово автора. Дехто з шановних критиків опісля закине на мою адресу злосну інвективу, інші припишуть ярий плагіат. Ну що ж, справді, чого гріха таїти, цей твір од першого до останнього рядка здертий з підручника історії. Але хто ж зараз читає підручники історії! – прочитайте краще

Епічну трагедію
в помаранчевих тонах

Дійові особи:

Вова – шаман пітєрский і всія Шумеру
Лукаш – бєловєжский шаман
Вітя – донєцкій шаман, кандидат в шамани київські і всія Уру
Льоня – внутрішній голос Віті, який його ніколи не підводив, шаман днєпрскій і всія Уру
Блядь №1, 2, 3, 4, 5, 6 і так до хуя – близьке оточення Віті
Ющ – священна рибина та шаман уруйських маргиналів, кандидат в шамани київські і всія Уру, голова партії «Наша Ру»
Лазар – вєчно воскрєсающа ієбічєская сіла
Юлу – земне втілення шумерської богині родючості, кохання та ненависті Іштар  
Гамлєт – йог, член партії «Наша Ру»
Валєт – йог, друг Гамлєта, член партії «Наша Ру»
Тузік – йог, друг Вальта
Дімон – друг Тузіка
Фантомас – остопизджений дух Вавілону, сторож трупарні по сумісництву
Вішта – шаман однієї із західних провінцій Уру
Конан – жрець храму богині Іштар
Зігмунд Фрейд – хранитель культу Мардука, верховного божества вавілонського пантеону
Чіта і Гріта – цнотливі мавпи
Гог і Магог – Ван Гог і його маргінальна проекція на матеріальний світ
Також в епізодах приймають участь різношерсті поци, кацапи, цапи, пиндоси та інша сволота

Дія перша

Відбувається у черепній коробці Віті, донецького шамана, кандидата в шамани київські та всія Уру. На сцені немає ніхуя, окрім підвішеного посередині засаленого костюму, який більше схожий на зайобану по колгоспах спецовку. В костюмі сидить Льоня, внутрішній голос Віті, шаман днєпрскій і всія Уру. На протязі всієї дії він голосно бурмоче жидомасонські молитви.

Дія друга

Озеро поблизу дачі Віті в Кончє-Заспі. На березі озера в оточенні блядєй №1, 2 і 3 сидить сам Вітя та вудить спінінгом ляща Юща, священну рибину та шамана уруйських маргиналів, кандидата в шамани київські і всія Уру. Неподалік тихо прогулюється блядь №4.

Вітя (до бляді №4): А ну йди, бля, макухи підкинь, а то шось не клює ніхуя!

Блядь №4 слухняно пиздує за макухою.

Блядь №1: Вітєчка, солнишко, і зачєм же ви так сєбя на жарє целий день насілуєтє? Пойдьомтє, дєточка, ми вам омлєт сдєлалі, откушаєтє малость.
Льоня: Хуйовоє у мєня прєдчуствіє на счьот омлетов. І гамлєтов. І валєтов.
Вітя: (до Льоні) Спокойно, старий бздун! (вголос) Який ще нахуй гамлєт? Я вам что, прінц датскій, чтоб ви мєня гавном разним скармлівалі? Сєгодня єдім только жарєную рибу, дайте мнє только ету суку виловіть спокойно.

На сцені з’являються Вова та Лукаш. Вони йдуть та мирно пиздять.

Вова: (про себе) Ето піздєц какіє у ніх тут бляді бєгают! (вголос до Лукаша, помітивши його старанно заховану лисину) Ти такий хуйовий зробився, Григорьєвіч! Чи то у тєбя жизнь хуйовая такая, чи у тєбя кожа на головє сухая, я тебе не пойму!
Лукаш: (червоніє) У мєня волос ломкій…
Вова: А хуй у тєбя, случайно, нє ломкій? (голосно регоче) Ну да ладно, нє обіжайся… (згадує попередню тему) Так вот, я і гаварю єму: ми вам – до хуя масла, а ви нам – єтого жидомасона блядь. А оні – у вас масла не хватіт. А я ім – ето у нас, блядь, нє хватіт?
Лукаш: (з повагою споглядаючи ідентичну своїй зализану лисину на гордо піднятій голові Вови) Слушайтє, Вован Вовановіч, я вот ето часто думаю і хотєл би вас спросіть. Вєдь ми друззя, правда, і ви мнє подскажетє? Вот как с женой надо половую жизнь вєсті, что би єй хорошо било? Ето как луччє: чєрєз дєнь ілі раз в нєдєлю?
Вова: Я ето єбаться с женою вообще в западло щітаю. Я блядь луччє б на восход солнца посмотрєл би ілі манускріпт какой-нібудь інтєрєсний прочьол. А єбаться с женой – нєт, ето только для таких мудаков как ти! (знову голосно регоче та лязкає Лукаша по лисині)

Тим часом Вітя помічає Вову та Лукаша, що поволі наближаються до його озера.

Льоня: Нє вєрь етім мудакам, блядь! Нє вєрь нікому окромя свого родного папи, Віктор! Оні хотят тєбя наєбать чи отравіть. Ілі наєбать, а потом отравіть. Ілі отравіть, а потом вмєстє виєбать і продать западу, что б тє шантажировалі нашу семью и вимогалі до хуя масла за твой гнілой труп!
Вітя: (до Льоні) Та вже не пизди! (вголос до Вови і Лукаша) О, рєбята, здорова! Толстолоба жарєного будєтє?
Вова: Слушай, Вітя, ти луччє скажи, откуда ти ето сколько блядєй понавозіл? Ето ж Пітєрє всє зіккурати можна год обслуживать!
Вітя: (поважно) Вован, ето всьо хуйня. Скажу тєбє по-сєкрєту, как шаман шаману, вот у мєня здєсь в одном зіккуратє такая сука сідіт, я єбу! Звізда востока, богіня блядь, в натурє, Юлу називаєтся. Єй целку можна каждий час сбівать і у нєє чєрєз полчаса новая вирастаєт.
Вова: Інтєрєсно-інтєрєсно.
Лукаш: (до Вови) Да піздіт он, єбогу, Вова, нє вєрь! Ето ж, как так - чєрєз полчаса?.. Ето ж, блядь, мєчта любого шамана!
Вітя: Так пиздуємо на зіккурат, провєрітє, в натурє! Только надо би рибу жертовную з собою пріхватіть, штоби всьо било чьотко, как полагается у шаманов.
Вова: Ну і хулі ти так долго лєжишь, єблом торгуєш? Давай, блядь, гдє етот сука товстойоб ілі как єго там?..
Вітя: В озєрє сідіт, вториє суткі ловлю. Чєрвяк – ніхуя, хлєб – похуй, макуха – до пізди.
Вова: Ти што, блядь, только вчєра вилупілся? Какой, нахуй, хлєб?! В гавнє эво утопіть, суку!

Вова дістає звідкілясь мегафон і починає командувати, звертаючись до хуєвої хмари блядєй, які мирно сновигають туди-сюди, стоять, сидять або тихо лежать, гріючись на сонечку.

Вова: А ну, бляді, стройся, бля, гітлєр прішол!

Всі бляді, не спостерігаючи заперечень зі сторони Віті, свого хазяїна, слухняно шикуються по зросту біля озера.

Вова: Так, блядь, сєйчас будєт урок груповой мєдітациі по дзен-будізму. Кодовоє названіє - «Провєрка на гавністость». Слушай мою команду: растягіваємся по окружності озєра і виваліваєм в нєво всьо то гавно, котороє накопілося в вашей йобаной пранє за послєднюю гамністую жізнь.

Бляді слухняно виконують команди і під час медитації починають згадувати всіх тих нечистоплотних гандонів, довбойобів, мудаків, та, можливо, що й підарастів, під яких доводилося за своє життя підставляти піхву, рот чи задницю. Через декілька хвилин озеро чорніє та стає схожим на повний піздєц. На поверхню сходить заморена гавном священна рибина уруйських маргиналів Ющ, яку Вітя одразу ж похапцем виловлює саком.

Вітя: Рєбята, пиздуємо звідси, ну його на хуй. Так забзділося од цих пран, що на очі не видно.

Шамани мовчки погоджуються і пиздують у напрямку найближчого зіккурату, залишаючи за собою апокаліптичну картину виїбаної праною природи та купи смердючих блядєй в стані, близькому до сутінкової пизданутості чи, по-простому, нірвани.

Дія третя

Посередині сцени стоїть величний зіккурат, одна з багаточисельних культових споруд країни Уру, що побудована з найрізноманітнішого гавна та полита зверху тоннами масла. З глибини сцени долинають голоси шаманів.

Вова: Ну клади вже ентово карася недойобаного наверх та почнемо.
Вітя: Спєшка хороша только прі ловлє блох.
Вова: Нє умнічай, блядіна, а то щас пєрєєбу!
Льоня: От бачиш, Віктор, я ж говоріл! Оні хотят нашей смєрті!
Вітя: (до Льоні) Ша бля, лисий гандон! (до Вови) Ну і зачєм же так нєрвнічать, Вован Вовановіч? Луччє вон бубєн возьмітє, молодость вмєстє спомнім.

Шамани починають трясти бубнами та виголошувати древнєшумерські заклинання. Через декотрий час над зіккуратом з’являється величезна пізда, з якої вилізає Юлу, земне втілення богині родючості, війни, кохання та разного блядства Іштар.

Вітя: (першим помітивши появу Юлу) Всё, рєбята, попускайтєсь, а то щас єщё какая-нибудь хуйня із нєбитія вилєзєт.

І справді, вслід за Юлу з небуття, точніше, з пізди, потихеньку зачинає матеріалізуватися Лазар, вічно воскрєсающа ієбіческая сіла. Але шамани поки що його не бачать, вони напруженими поглядами лицезріють божественну красу Юлу.
  
Вова: Целка, бля буду.
Лукаш: Точно целка, бля буду.
Вітя: А хулі ви думалі? Конєшно, целка, бля буду.

До їхнього діалогу приєднується Лазар. Він в тєльняшці та небритий.

Лазар: Шо, сукі, нє ждалі, бля?! Нє знаєтє матросов, салабони! А ну, бистра, раком к стєнке! (до Юлу) А ти йди на хуй, подорва. Целка, блядь, відітє лі! Да у тєбя в ушах уже всє перепонкі разйобани!
Вова: А ти хто такой, вообще? Крічіт тут, понімаєш, матєрітся, дєвушек на хуй посилаєт.
Лазарь: Хто я такой? Да я, блядь, вас і вашу йобану жизнь знаю как свою залупу подноготную!
Вітя: Ага, да шо ти пиздиш, поц вшивий!
Лазарь: (до Віті) А ти, сука, знай, муділа, что на тєбя вообщє накладєно заклятіє самім Фантомасом (при згадці Фантомаса усі шамани починають пошепки молитися). Знай, вафльониш, когда прійдьош ти к западному храму Іштар, і к тєбє подойдьот гамлет, і швирньот тєбє в єбло частью сєбя, ти станєш послєднєю блядью в своём же гарємє. І будуть тєбя єбать всє, от малого до вєліка.
Льоня: Сука, хуйовоє у мєня прєдчуствіє всєгда било на счьот етіх вафлєтов-гамлєтов.
Вітя: (вголос, але не дуже впевнено) Нє сси, папаша, прорвьомся.
Лазарь: І прорвьот тєбя так, что будєш костямі срать до конца своєй жизні!
Лукаш: Хлопці, да шо ето оно виябується?! Дадім йому піздюлєй та й усього дєлов.

Шамани з диким ричанням накидуються на Лазаря з наміром якщо не дати пізди, то хоча б заштовхати назад в пізду. Лазарь встигає забрати з собою Ляща-Юща та зникає в потаємних глибинах небуття.

Вова: Ну і дєньок сьодня, блядь, я єбу.

Всі шамани стомлено падають на землю біля підніжжя зіккурата.

Юлу: Мальчікі, нє скучайтє! Я вам поїбаться прінєсла!
Лукаш: (ліниво) А шо, в сраку даси?
Юлу: Ну, мальчікі,  что ж ето такоє? У вас что, жени нєту? Нєт, єслі хотітє, можна в рот, - ето можно, ето пожалуйста, а так - ізвінітє, обойдьотєсь.
Лукаш: У, жадна, сука!

Шамани мовчки спльовують та розходяться по своїм домівкам.  

Дія четверта

Забацана кімната забацаної общаги. На підлозі лежить бухий Гамлєт та філософствує.

Гамлєт: Хотів би стати я шаманом, як мій пра-прадід пизданутий. Що би їбать усіх не лише в сраку, а в рота, вуха та пизду.

З’являється Фантомас, остопизджений дух Вавілону. Він з мертвого будуна.

Фантомас: Шо лєжішь, єблом торгуєш, руб єсть?
Гамлєт: Та який там, нахуй, руб, - стєпуха вчєра била, я ж виставлял, - ти шо, забил?
Фантомас: Ладно, прощаю, салабон. Так, значіт, для тєбя єсть отвєтствєнноє партзаданіє. Завтра, значіт, пиздуєш туда, отрєзаєш то і хуяріш тому прямо в єбальнік.
Гамлєт: І на хуя такіє жертви?

Фантомас мовчки з розгону впиздячує Гамлєта ногою по яйцях, та аж так, що вони миттєво розтікаються в омлет. Гамлєт в комі хапається за мошонку з омлетом обома руками.

Фантомас: Вася, ти ж мєня знаєш - два раза одно нє повторяю. І помні – наша сіла і будущєє сєйчас в твоїх руках!

Дія п’ята

Відбувається біля входу в один з храмів богині Іштар на заході Уру. Навколо зібралися місцеві йоги, шамани та маргинали. Вони чекають приїзду кандидата на шамани всія Уру Віті. Очолює делегацію Вішта, шаман місцевої провінції, та Конан, жрець храму.

Конан: (до Вішти) Я їбу, блядь. Ето ж надо так прієхать і нічєво нє прєдупрєдіть заранєє. Ето ж, блядь, всякая хуйня может случіцца, а потом свойо же очко і подставляй.
Вішта: Нє сси, гандон, бля. Хулі тут случіцця может? Всьо будєт чотко, как в лучших храмах Вавілона.
Гамлєт: (стоїть, оточений юрбою однопартіців по «Наша Ру», та пиздить сам до себе) Сука, і как же бить, как же бить.. Біть ілі нє біть?.. Блядскіє вопроси еті заєбут мєня.

В цей час на здоровенному гавновозі до храму під’їжджає Вітя в оточенні своїх блядєй та різношерстої сволоти.

Льоня: Хуйовоє у мєня прєдчуствіє, Віктор. Будуть нас пиздить, точно будуть, сапогами, кірзовими, бля буду.
Вітя: Та вже не пизди, заїбеш і мертвого.

Навпроти центрального входу гавновоз зупиняється, його дверцята одчиняються і з них поважно вилізає Вітя.

Гамлєт: (про себе) Біть ілі нє бить…

Відчуваючи, що операція знаходиться на грані зриву, Валєт, друг Гамлєта, одночлен по «Наша Ру», кількома спритними рухами одкушує Гамлєту мошонку, передає її Тузікові, той передає Дімону і вже той прицільно жбурляє омлетом прямо у єбальник Віті. Вітя, пригадуючи пророцтво Лазаря, охуїває до такої степені, що падає на асфальт мов мішок з гавном.

Конан: (про себе і в голос одночасно): Ето піздєц!
Вішта: (про себе і в голос одночасно): Ето тєбє піздєц!
Вітя: (про себе і в голос одночасно): Ето вам піздєц!

Над храмом являється гротескна постать Фантомаса на дирижаблі.

Фантомас: Ето вам всєм піздєц!

В лічені секунди все навкруги накривається мусором та зачинає нагадувати банальне вавілонське стовпотворіння.

Дія шоста

Дія відбувається у храмі на околицях Тисмениці. На жертовному престолі лежить мішок з гавном Вітя. Заходить Зігмунд Фрейд, служитель культу Мардука, та проводить лоботомію черепної коробки Віті. Фрейд дістає з черепу засалену спецовку з дохлим трупом Льоні та викидує її у відро для відходів. В цей час до храму вривається Фантомас і мовчки прямує до престолу.

Фрейд: (помічає Фантомаса) Ето шо такоє?! Ето как називаєтся, блядь!.. Ідьот священнослуженіє…
Фантомас: Мовчи, подорво!
Фрейд: А ну угібі тіхо атсюдова, а то впиздячу так, шо одна лише й пизда останється!
Фантомас: (скидаючи маску) Напугал єжа голой жопой!

На місці голови у Фантомаса рябіє апофеозна пізда, яка рвучко влізає в черепну коробку Віті з шаманськими завиваннями та вигуками: «А тєпєрь точно усьому піздець!»

Дія сьома

Двадцять років потому. Повсюди розруха, залишена ядерною війною між об’єднаними Шумером-Уром та жидобасурманською коаліцією. По розвалинах бродять дві цнотливі мавпи, Чіта і Гріта. Вони єдині, хто уціліли за час війни. Мавпи збирають хробаків та мирно пиздять.

Чіта: А знаєш, мнє он понравілся, хоть і нє воєнний, но інтєрєсний мужчіна. Я єму говорю, как ви думаєте, слово «хуйня» мужского ілі женского рода? Так он аж покраснєл. Хороший мужчіна, скромний!..
Гіта: Я вот одну тёлку когда-то знала. Така красіва тьолка. Но у нєє, понімаєшь, только тєло красівоє, більше ніхуя й нема. Мозгі совсєм отсутсвуют. Она встєчалась с парнєм. Такой хороший парніша. Он мєчтав, шо он колись піде в армію, а вона його буде ждать. І вот приходять вони в бєсєдку, а вона йому й каже: «А тєпєрь – єбі мєня!» А он: «Как ето?» А она говорить єму: «От щас я покажу тєбє, как ето!». І в рєзультатє нє он її, а она єго сама й виїбала. Ну, значит, він їй целку зламав, йому понравілось. А вона лежить і каже: «А тепер пішов на хуй!». А він: «Как ето?..» От жалко пацана!

На сцені незвідкіля з’являється Магог, маргінальна проекція Ван Гога на матеріальний світ, з чималою торбиною за плечима.

Чіта: Какой мен, какой мужчіна!
Гіта: Кожа, я їбу, как у бога!
Магог: Шо стоїте, їблом торгуєте, руб єсть?

Мавпи слухняно зникають у невідомому напрямку в пошуках, певне, рубля. Магог витягає з торбини художні приладдя та зачинає малювати нову картину Всесвіту.

Завіса

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Віктор, 02-10-2008

Привіт від Подерв'янського

© Лисий Микита, 30-08-2006

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Сергій Лисюк, 27-08-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.3720059394836 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …