Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46970
Рецензій: 91381

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза "лінгвістична" казка

ПАН+ДОРА

© Maria Goncharenko, 30-07-2010
Марія Гончаренко
ПАН + ДОРА
Жив-був не дуже приємний, а може що і неприємний дуже чоловік, бо всі забули як його звати, а просто, згадуючи цю історію, казали: Жив–був Пан. І от той Пан закохався. Звали її Дора. Вони одружилися і стали жити в його домі.
Та оскільки Пан був не дуже приємною, а правду кажучи, дуже неприємною людиною, то не мав друзів і не дозволяв й дружині приятелювати. Її весела вдача не змінила Пана, тож вона все частіше сумувала, а потім і перестала з’являтися на людях. Дора марніла, її краса відцвітала швидше за зрізану квітку, яку забули поставить у воду. Тільки й світу їй було, що у віконці. Два вікна виходили на вулицю. Найбільшою розвагою для неї було – дивитись у вікно. Якщо не працювала в їхньому розкішному саду і не сварилась зі своїм Паном, то дивилась у вікно. Сумна посмішка лише на мить повертала їй красу, бо тут же з’являвся Пан у другому вікні і перехожі, що милувалися вітаючись з Дорою, поспішали проминути будинок. Вони зиркали швидко на друге вікно і тихенько казали – он Пан Дори, Пан Дори, а виходило - Пандори. Жінка що далі все більше сумувала і зовсім перестала з’являтися у вікні. А він навпаки, знайшов собі розвагу в тому, що чув теє “Пандори”. Так було довгі роки. Всі забули про Дору, а ім’я її назавжди долучилось до імені Пан і злилося з ним, означаючи тільки його. І будинок стали називати Пандориним. Здалеку він нагадував сумну казкову скриню. Вечорами він світився, але Пан і Дора дітей не мали, тож ніколи не було чутно веселих дитячих голосів.
Вже давно не було на світі і Пана, і Дори, а будинок стояв, він був би дуже красивим, якби не той смуток, жалі, що його оповивали й через які ніхто ніколи більше в ньому не жив. Сад розростався і зрештою заховав в собі Пандорин будинок. Пройшов час і навіть місце, де він стояв, забулося людьми. Та десь же є цей будинок, ця Скриня Пандори, де стільки назбиралося жалю і сліз, що навіть якщо він і знайдеться – краще не відкривати, бо старий сум як і старе вино стало міцнішим і чи витримає серце чиєсь ті невідомі нам жалі Пана і Дори... Сумна історія.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

Дуже цікава інтерпритація!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ILONA NOSFERATU, 31-07-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© михайло карасьов, 30-07-2010

Я не впевнений...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 30-07-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.61935496330261 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …