

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	803
Творів:	12157
Рецензій:	18690

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза мережевий конструктор

Трінідад і Тобаго - 8 (Yellow Submarine)

© Олесь Бережний Статус: Гуру, 27-10-2006
Я ще поклацав кнопками. Стриманий голос диктора Бі-Бі-Сі безпристрасно вів - "Флот відкритого моря України в складі ударних авіаносців Кобзар, Каменяр, Дочка Прометея, крейсерів Андрухович і Забужко та інших військових кораблів проводить широкомасштабні навчання поблизу територіальних вод Гондурасу. Держдеп країни оголосив протест з цього приводу. Командувач флотом відкритого моря грос-адмірал Іслам Джаліль в свою чергу заявив, що навчання планові і Гондурас про них попереджено ще рік тому." Я вимкнув Пиркало і ввімкнув Карпу. Наш корабельний марконщик знав свою службу добре. Щойно тільки потрапив на борт, віддразу заходився ладнувати ані свою радіорубку, ані телевізори в капітана чи кают-кампанії, а найпершим чином – мою аудіо-систему під гончарним колом. Бо він уже вдосталь потерся був серед морської братви і кмітив що й до чого і хто насправді найперша особа на кораблі! Серед крейсерів нашого флоту є два різновиди. Сині та жовті. Цього відразу не помітиш. Сухопутні лобурдани, наприклад, про це навіть і гадки не мають. На иншіх українських флотах, окрім звичайних тримлайнових шпукерів, иноді ще й дотепер трапляються справжні херсонські або одеські магувці. Біло-блакитні томущі та жовтогарячі такермани. Тепер це рідкісні речі. Але їх теж можна відчути й збагнути тільки печінкою. Або, як подейкують старі боцмани, на швартовах у Тридідаді чи Тобаго. Причому, навіть і тоді справжній колір відразу визріває лишень на нашому «Андруховичі» чи «Забужко». Фолькльорно- кисільні береги Тридідада і Тобаго – це зона відповідальности виключно нашої авіаударної групи «Гоголь». Инші крейсери суди носа не тнуть. Це лишень нахабні субмарини з Українського Балтійського флоту можуть навідуватися сюди час від часу. Принагідно, коли тиждень тому в наших водах крадькома вигулькнув «Чугайстер», я відразу скористався цим. І мерщій відправив туди Нечипорука, подалі з моїх очей. Рідкісна тварюка! Хай тепер займається справою Свєтки Коломенської. Там уже й чорт ногу зламає, бо воно такий борщ заварило... З амазонками й упирями, хай їм грець! Я з нетерпінням чекав нагоди позбутися мерзотної пики Нечипорука. Тепер наступною зупинкою для нього буде якась віддалена точка на Льодовитому Флоті України, десь на Личаківському морі (колишнє – «Морє Лаптєвих»). Тепер мені залишається тільки дочекатися агента «Вяцека» з його надзивчайно важливим вантажем. Він везе мені жменьку сушеного пирію з Микільської Борщагівки. Може і сам навіть не відає, чого його надіслав Шеф у цю частину світу. Шкода мені Алки, але ж вона сама була винна. Навіщо вляпувалася в халепу з „чупакабрасами”? Майже сьомий рік я плугатитився просторами Калабані. (То тільки лобурдани здатні називати нашу рідну Калабаню Атлантичним океаном). До того ж, мій семибунтерний зульнерок, себто командно-оперативний крейсер «Адмірал Санченко» хлюпотівся переважно в Карбюраторній калюжі, тобто тепловодними ватервасерами Карибського моря. Моя глиняна каплиця знаходилася на шпунтерній гриці відразу над капітанським містком. Раз на день, щоранку, до мене приходять зі сніданковою тацею капітан, старпом і офіцери. Звітуватися. Я уважно їх вислуховую, поки посьорбую філіжанку найкращої на цьому боці планети ячмінної кави. Якщо ж мені все подобається, можу дозволити комусь із них, на власний вибір, трохи покрутити коло. Так уже завелося, що ми, ескадренні гончарі вже віддавна стали заправляти на всіх українських флотах. А я вже, до речі, дослужився до старшого флотського віце-гончара першого рангу. Не буду вихвалятися задарма, але такі глечики й горщики, які виходили з мого кола на борту «Адмірала Санченка», годі відшукати будь-де на просторах Калабані. Життя сучасного моряка без гарного глиняного глечика стало неможливим. А крім того, саме завдяки винятково стратегічній перевазі у морському гончарстві, українські флоти зайняли панівне положення у світі. Ті, колись історично морські держави, які не впоралися з необхідними змінами, безнадійно відстали й ніколи вже не наздоженуть нас за допомгою своїх личакових кошиків, кукурудзяних боксів чи бамбукових скриньок. Забезпеченням безперебійного постачання глини в нашій ударній групі займалися фрегати «Камаєв» і «Черкаський». Але ось уже другий тиждень моїй глині бракувало важливого складника. Жменьки сушеного пирія з Микільської Борщагівки. Це ставило під загрозу наше подальше панівне становище в зоні Трінідада і Тобаго. Тієї миті, коли смуток почав переповнювати мої думи, в двері постукали. Я радісно відчув казковий аромат свіжоприготованої ячменної кави. Із динамиків зпід гончарного кола тихо полинуло: And our friends are all on board, many more of them live next door. And the band begins to play. We all live in a yellow submarine, Yellow submarine, yellow submarine. We all live in a yellow submarine, Yellow submarine, yellow submarine.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.214400053024 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Трінідад і Тобаго - 8 (Yellow Submarine)

Вітаю Вас на борту "Чугайстра" !