Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2689
Творів: 51212
Рецензій: 95849

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 2348, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '44.221.66.130')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Мініатюра

листи без відповіді

© Мар'яна Максим'як, 26-10-2006
Я пам”ятаю, як ти стояв посеред коридору і прощався помахом руки. Ти вже тоді був незрячий, але ще навмисне показував мені, що добре бачиш... Ти кивав мені рукою і дивився в бік вікна, де я колись любила стояти і спостерігати  ту осінь, котра нас чомусь роз’єднала. Ти тоді думав, що я пішла і твоя роль закінчилась: намацував стіни, а у них двері... Я бачила твою безпорадність і розуміла – це кінець.

*
А потім були довгі безкінечні дні, котрі зливались у суцільну сіру гаму і нагадували перший сніг з болотом. Я блукала у сутінках парковими алеями, вулицями і не хотіла повертатись додому. Мій дім став порожнім. У ньому існує тільки коридор, посеред якого ти стояв і посміхався мені на прощання.

**
Я знаю, що дороги назад нема. Її ніколи не було. Цей ескалатор життя мене везе поволі до тебе. До кінця ще далеко, але дарма - рано чи пізно я стрінусь з тобою. У моїй глибокій кишені осіннього пальто є всі кольори, котрі ти загубив чи може, котрі загубили тебе. Ці листи... Ці листи без відповіді. Вони схожі на ту безпорадність, з якою ти боровся, тримаючись за стіни коридору.

***
Я кладу руки собі на лоно і прислухаюсь пальцями до відчуттів. Мої пальці навчились говорити і слухати... Мені є кому шепотіти серед ночі молитви і є кому сказати “доброго ранку”. Моє черево скоро стане занадто великим, аби приховувати від решти, що я маю з ким поплакати. Тільки ти не будеш бачити і торкатись моїх важких перс і кругленького живота. Ти ніколи не почуєш, як тихенько б'ється ще одне серце...

****
Може, тепер ти знаєш, куди телефонувати, якщо пропала безвісти душа? В морг чи в реанімацію? Я стала безсилою від цих пошуків. Все частіше мені хочеться, аби стіни вміли говорити, а вікна плакати.

*****
Я назву її так, як ти хотів. І навіть якщо мене колись не стане, вона знатиме про цей коридор і осінь, котра чомусь нас роз’єднала. У мене ще є трохи часу для ЖИТТЯ. І мені дуже шкода, що я не можу поділитись ним з тобою.

Добраніч.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.93060111999512 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …