Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87037

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Розмисел

Любов, як реальний факт

© Юрій Кирик, 29-05-2010


Нещодавно був на весіллі у свого хрещеника. Молодим, як звикло, бажали, щастя, здоров’я, а вже опісля багатства, благополуччя, благ матеріальних. Іще я побажав, аби приймали себе такими, якими є, і не тратили роки, безцільно змагаючись - змінити свого партнера...

В основі щастя лежить взаємна любов. Гадаю, таку аксіому ніхто не стане заперечувати. Любов, як і щастя - стан душі. Хоча на тому ж весіллі коли мовилось про любов, дуже багато людей кривились.

-Любов - це ілюзія - відповідали глибокодумно, (до речі, як старі, так і молоді).
- У любов уже й школярі не вірять. Такі відповіді глибоко вразили мене й примусили узятись за перо. Саме зараз у храмі Пресвятої Євхаристії сімейні пари, що прожили в шлюбі чверть віку будуть урочисто, і спільно відзначати своє свято. Бачили б ви, який це довгий список! Власне в цій групі я почув вислів, який до глибини душі мене зворушив:
- Слухай, я щиро позаздрив тобі коли почув, як твоя жінка у всьому тебе підтримує. Ти, справді, щаслива людина, визнав керівникові туристичної групи, після спільно проведеного маршруту.

- Можливо, - скромно відповів батько чотирьох дорослих дітей, - на щастя не маю із чим порівнювати...

Серце радіє. Скажіть комусь із тих людей, що всі ці роки, вони провели без любові, бо любов, це бачте, ілюзія. Гадаю, вони не будуть дуже запально й гаряче доводити вам, що помиляєтесь, мені мислиться, вас просто пошкодують... Бо усе ж для більшості (у тому я свято переконаний!), присутність любові, як і її відсутність є абсолютною реальністю. Це як зір, слух, зрештою, як талант - речі абсолютно реальні... Безруку чи безногу людину називають інвалідом, чи неповноправним, можемо їм лише поспівчувати. Так само й людині, яка не спізнала любові. Коли люди люблять, у їхній душі - рай! Але в людського щастя є злий завидник, ми всі його добре знаємо, хоча воліємо й не називати. Через друзів та найближчих подруг він намагається внести сум’яття в душі молодих. Або ж, демонструє свій “коронний номер” - пропонуючи закуштувати плід пізнання з дерева добра й зла. Тут можливі десятки варіантів: прикинемо на папері всі “плюси” і “мінуси” своїх обранців, зрівняємо з удатнішим вибором, твоїх друзів... Мета подібних витребеньків, теж дуже добре відома із третього розділу книги Буття, - посіяти сумнів. Дивує мене чому спрацьовує, ця всім відома класична схема! І це упродовж тисячоліть, бо нечистий цілком не надто розумний, і вишуканий фантазер. “Почерк” його сталий і незмінний, а чомусь не впізнаємо...

Коли появиться сумнів, навіть лишень натяк на сумнів! - замість раю в душі маємо пекло... Пекло, бо любов вимагає абсолютної віри й не терпить жодних сумнівів і порівнянь. Варто людині повірити, що її щастя відносне, і воно нут же починає розповзатись, і зникати мов фата моргана. Така в нього властивість і на то, як казав  великий львівський музика, - нема ради!

Як бачимо, не лише в релігії, аби навіть засягти особистого щастя, щонайпершою необхідністю є непохитна віра. На якому ґрунті може виникнути тверда віра в молодого подружжя? На ґрунті чистоти й доброчесності. Іншими цнотами цей ґрунт не удобрюється. Насправді, хотів би почути, аби бодай хтось мені навів приклад, що щось путнє виросло на основі багатого позашлюбного досвіду, короткотривалих зв’язків. Сам за життя такими прикладами не збагатився.

Якщо людям із таким досвідом і посміхнеться щастя, вони - усе рівно в нього не повірять і своїми сумнівами й порівняннями розруйнують його.
У наш прагматичний час багато людей критерієм щастя добачають матеріальне благополуччя, (здобуте за будь-яку ціну!), але ми, українці, цікаві люди, відсутність власного епосу ми заміняємо своїми досконалими приповідками. Однією з них безумовно, є: “із милим і у халабуді рай!”, я б дозволив собі її продовжити: “із нелюбом і у палаці пекло”.

Щастя, як Царство Небесне - у середині нас! Чим засіємо, як зрощуємо, такі й плоди пожинаємо.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 5

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Елен Тен , 23-06-2010

Бог є любов

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
©  Володимир Сірий, 02-06-2010

Публіцистика - охоронний пес любові? :-)

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Наталка Ліщинська, 31-05-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Маріанна Малина, 30-05-2010

Любов існує!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Tamara Shevchenko, 30-05-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Zhanna Volchek., 30-05-2010

нереальна любов

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© kashtan, 30-05-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.78800201416016 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем: «Вирішальна роль усе ще за нами»
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем «Нам усім пощастило» важлива не лише як дозвіл на гостини до письменницької …