Червова Королева не грає в шахи. Вона не любить їх. Не любить їх точні та витончені фігури. Не любить те як вони граційно і чітко рухаються по маленьких чорно-білих квадратиках. Не любить їх запах.
Колись вона була Білою Королевою. Переможницею. Такою робив її Він - той хто тримав її у своїх холодих руках.
Біла Королева стала Чорною, бо одного ранку Він пролив на неї каву. Гарячу і гірку. Кава висохла обліпивши її тіло товстим шаром липкої гущі.
Червова Королева часто Божеволіла. Просто перед сном вона не замикала ліву верхню шухляду у старому комоді. Звідти приходило Божевілля. Вони багато часу проводили разом. Божевілля міцно обіймало її тісними пасками і заплутувало у білих тенетах гамівної сорочки. Воно кохало її. Її зіпсований мозок, червове серце, чорні безкінечні очі.
Воно створювало для неї Світ, Світ Далі, де вона проводила відпустку: грала в покер з Білим пухкеньким кроликом, пила тонкі ніжні клітини свого зіпсованого мозку і відчувала кожен його подих, Божевілля.
Червова Королева не любила фламінго. Вони були до ідіотизму солодки-рожевими і зовсім не пасували до її гамівної сорочки. Тому ними грали в крикет, щоб вибити з них
цукрово-слюнявий колір. Та нічого не змінювалось. Колір залишався. Налипав на стіни....підлогу....і ніяк не пасував гамівній сорочці. Тільки фламінго також божеволіли і грали в покер.
Червова Королева пекла пиріг. Ні, він не був ані яблучний ані чорничний. Пиріг з Ним. ЗЙого смаком, ароматом...з Його серцем. Вона хотіла, щоб Він був в ній. Хоч ненадовго. Його смак на її обкусаних губах. Його думки у її голові, по сусідству з Божевіллям.
