ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 803
Творів: 12163
Рецензій: 18709

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка для дорослих

Казка про Колобка

© Зіпунов Михайло /ZIPA/, 24-10-2006
(з циклу «Інші казки Старого Зіпи»)

Жив-був Колобок, і звали його Вася.
Довго звали його дід з бабою: «Вася! Вася!!!», а все без толку – втік від них Колобок.
І ото, значить, біжить собі Колобок Вася стежкою і раптом назустріч йому – Заєць!
- Колобок, колобок, я тебе з’їм. – каже він.
«Ні фіга собі!» - думає Колобок Вася – «Отета гарні розклади…». А вголос відповідає:
- Не їж мене, Заєць, я тобі ще знагоджусь.
- І як же це ти мені знагодитись можеш, окрім як в якості закусі? – недовірливо перепитує Заєць.
Колобок Вася обережно озирнувся, таємничо підморгнув Зайцю та, понизивши голос до шепоту, сказав:
- Ладно, так вже й бути, я тобі все розповім, тіко це таємниця страшна, нахились до мене ближче, я тобі на вухо скажу,  щоб ніхто не почув.
Заєць нахилився, а Колобку Васі тільки того й треба було. Відкрив Вася хавальник свій безрозмірний та й з’їв Зайця. А ви думали! Вася хоч і колобок був, але ж не вегетаріанець.
Біжить собі Колобок Вася далі стежкою, зайчатинку перетравлюючи, і раптом назустріч йому – Вовк!
- Оба-на… Колобок! – посміхнувся Сірий. – А я якраз зранку і не жрамши… Але ж як вдало ти мені підвернувся, мій дорогенький!
- Не, їж мене, Вовк, я тобі ще знагоджусь… -  ледь промовив Колобок Вася.
Подивився на нього Вовк задумливо. Обійшов навколо, уважно розглядаючи, цокаючи язиком та щось подумки вираховуючи.
- Ладно, умовив, чортяка язикастий! – нарешті вигукнув Вовк. – Не буду я тебе їсти… Ти цей… ну, коротше – поворотись до лісу передом, до мене - задом. Я тебе…
Відчув Колобок Вася, що хоче з ним Вовк вчинити щось протиприродне, таке, про що гарним та слухняним діткам і розповідати не можна не почервонівши, та й вирішив обманути Вовка: добре що у Колобка, що перед що зад – хрін розбереш. Так що, як тільки Вовк наблизився до Колобка Васі, той хавальник свій бездонний відкрив та й схряцав Вовка. І не подавився збочинцем сіро-голубим.
Біжить Колобок Вася стежкою далі, ситим черевом пилюку в повітрі здіймаючи. Аж раптом назустріч йому – Ведмідь! Та як начав, як начав ревіть!
Колобок Вася культурно так:
- Погодітє, Мєдвєдь, нє рєвітє. Об’яснітє, чого ви хотіти.
Ну, тут Ведмідь взагалі якусь пургу почав нести, ніби й справді перед ним не Колобок Вася, а Айболіт.
Колобок Вася постояв, послухав всю цю дурню, потім ліниво позіхнув та й зшамав Ведмедя хавальником своїм невгамовним.
Біжить Колобок Вася стежкою далі. І раптом назустріч – Ліса!
- Колобок, колобок, я тебе з’їм. – каже Руда.
- Не їж мене, Ліса, я тобі ще знагоджуся – поблажливо мовив Колобок Вася.
- Добре, не буду. – Одразу погодилася Ліса й втекла швиденько від гріха подалі.
Ну, ліси вони в усіх казках позиціонуються як істоти виключно хитрі. Ось і наша казочка не стала виключенням. Ліса убігла собі, а Колобок Вася втомившись від прогулянки, вирішив додому повертатись.
Заходить, значить, він на подвір’я, поважно так брюхо перевалюючи. Дід з бабою радісні вискочили Васю зустрічати – посміхаються, руками гладять, слова добрі кажуть…
Тільки не врахували дід з бабою того факту, що Колобок Вася за день апетит собі нагуляв, через що й поплатились. Посміхнувся їм Колобок Вася, хавальник свій огромадний відкрив та й заглотив обох пенсіонерів.
А тільки одразу ж синіти почав, руками за горло хапатись, язик вивалив – прямо скажемо, картинка неестетична.
Хвилину-дві ще тривала ця боротьба за життя, а потім Вася впав мертвим – щелепою вставною бабчиною подавився.
Ось так от, любі мої, і відбувається з тими, в кого замість мозків в голові сам лише хавальник.
Як казали давні українці: «Sic transit gloria mundi».


Михайло “Zipa” Зіпунов
02.02.2006

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Зіпунов Михайло /ZIPA/, 24-10-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0172550678253 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif