ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 805
Творів: 12181
Рецензій: 18719

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза мережевий конструктор

Трінідат і Тобаго-4

© Камаєв Юрій Статус: *Історик*, 24-10-2006
( продовження. початок див http://gak.com.ua/creatives/1/2271 , http://gak.com.ua/creatives/1/2241,  http://gak.com.ua/creatives/1/2274)

Миловидна стюардеса увійшла в салон і розпочала приємним низьким голосом  заспокоювати пасажирів. Спочатку англійською – якого дідька я її не вчив у школі? Але чорношкірий здоровань, що сидів поруч у бандані з черепами раптом зблід і почав молитися. Потім – іспанською. Іспанську я навіть в школі не вчив. А навіщо? Є ж язик міжнаціонального общенія. Коли вона почала говорити те саме українською, зчинився такий ґвалт і лемент, що я розчув лише уривки її слів. ... Рятувальні жилети, .... аварійна посадка на воду, .. наші досвідчені пілоти роблять усе можливе, .... і спокусливо усміхнувшись після слів „немає жодних підстав для паніки, усіх вцілілих швидко знайдуть пошукові гелікоптери”, щезла за броньованими дверима. Ці стюардеси нічого не бояться. А може і бояться, але лише за тими дверима?
Йой, та з літаком дійсно не все гаразд... З ілюмінатора видно, як димить три з чотирьох реактивних двигунів на правому крилі. Гігантський ВАЮ стрімко втрачав висоту і мчав назустріч зеленавим океанським хвилям. Десь на горизонті я зауважив три кораблі, схожі згори на футбольні поля і кілька дрібніших - стрімкі і хижі обриси вказували на їхнє військове призначення. А у небі поруч з нами зав’язався справжній повітряний бій. Я мало у цьому тямлю, але наші, здається, виграють. Раптом усе небо засіялося пухнастими хмарками вибухів, винищувач поруч з нами розлетівся на друзки і наш ВАЮ-947 знову сильно струснуло. В мене вчепилася білявка, що сиділа поруч і тепер ніяк не хотіла відпускати. А ще кілька хвилин тому навіть оком в мою сторону не повела, зараза. А я і сам волав від жаху. В останній момент я згадав про кейса – шеф передав лідеру тобагійської опозиції Хуану Родріго Пересу цінний подарунок – дуже рідкісний примірник книжки „Діджитал-Романизм”  2006 року видання з автографом Олеся Бережного. Я сам гортав – так і пише – „щиро, Олесь Бережний, Львів, Лялька, 2006р.”. Рідкісна книга ... І автентична. Мабуть коштує більше ніж тюнінгований шефів джип ЗАЗ-Гайдамака.
Та мабуть не час було про це думати, наш лайнер розвалювався на шматки і мене разом із білявкою та кейсом витягло повітряним потоком. Носова частина, тягнучи за собою масні шлейфи чорного диму,  ще продовжувала свій лет, хвіст лишився десь позаду, а я разом із блондинкою і кейсом стрімко падав у свинцеві хвилі північної Атлантики.
АААААААААААА – волали ми в два голоси. Лише тепер я зрозумів, чому птахи гидять в польоті. Бо – СТРАШНО.
Я прийшов до свідомості. Стиха плюскали холодні хвилі клятого Атлантичного океану, поруч у помаранчевому рятувальному жилеті із надувним коміром гойдалася моя попутниця, навколо сумирно плавали промоклі листки із коштовного стародруку.
Панночко, ви як? – запитав я і погріб до неї. Я повернув її до себе і мені стало млосно. Мертві скляні очі дивилися на мене з докором. Як її хоч звати? Я відкрив сумочку, що плавала поруч  - там був маленький керамічний пістолет з глушником - такі не помічає контроль в аеропортах, пакетик із лимонними кісточками і російський паспорт на ім'я Свєтлани Коломенской.
Холєра, якого дідька я вплутався в цю історію? Міг же, дурень, прошлангувати. Послали б Федю із відділу збуту, або Остапа із рекламного. Мабуть Остапа, бо у Федьки двоє дітей.
Та, зрештою, потрібно щось робити... Я дістав з кишені комунікатора. Попри запевнення виробника в його пило-водонепроникності ця лайно не працювало. Екранчик ледь світився і з усіх чисельних функцій комунікатора працювало лише радіо. Й те ледь шепотіло.
- Украінская воєнщіна бряцаєт мускулами, хшшшш – пішли перешкоди, широкомаштабниє воєнно-морскиє учєнія в нєпосрєдствєнной блідості територіальних вод Гондураса, хшшш – знов перешкоди, а далі бадьорий голос сказав – А сєйчас виступіт сводний оркестр ложкарєй ВМФ Росіі і гітарістов народной арміі Гондураса...
Я ще покляцав кнопками. Стриманий об’єктивний голос диктора Бі-Бі-Сі безпристрасно вів -
Флот відкритого моря України в складі ударних авіаносців Кобзар, Каменяр, Дочка Прометея,  крейсерів Андрухович і Забужко та інших військових кораблів проводить широкомасштабні навчання поблизу територіальних вод Гондурасу. Держдеп країни оголосив протест з цього приводу. Командувач флотом відкритого моря грос-адмірал Іслам Джаліль в свою чергу заявив, що навчання планові і Гондурас про них попереджено ще рік тому. Та попри це, санітарна служба Гондурасу заборонила ввіз українських авт, комп’ютерів та гелікоптерів, виявивши в них збудника еболи.
А таки дотепно наш президент придумав – щоб популяризувати українську літературу, почали називати військові кораблі іменами письменників. Бо ж знаєте, з українською книжкою у нас не дуже.
От лайно, - про загибель якогось цивільного літака ніхто й не згадав. І взагалі – ніколи більше не літатиму Авіалініями Гондурасу, раз вони не знають, що місця, де вправляються наші військові потрібно облітати не менше як за тисячу миль. Та дідько з ним, може це й на краще. Підбере якесь нейтральне судно, звернуся в наше консульство – і вдома.
Та, видко, Бог відвернувся від мене остаточно. Наче якийсь морський монстр, з темного мороку океану виринув підводний човен. За якусь хвилину на короткій щоглі затріпотів наш, рідний жовто-блакитний прапор. Я вже розібрав і назву субмарини, написану вигадливо-староукраїнським шрифтом – „Чугайстер”.

(далі буде)

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Трінідад і Тобаго - 5 ( увага - ненормативна лексика!)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Кока Черкаський, 24-10-2006

гарне почуття

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Олексій Тимошенко, 24-10-2006

реготав :)

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© Кока Черкаський, 24-10-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0171990394592 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif