Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50933
Рецензій: 95688

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 22062, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.84.65.73')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

Мрія

© Василь Тибель, 22-03-2010
З минулого літа моя мрія, як любить казати тато, трохи приземлилася.  Знаєте, я спочатку хотів бути пілотом, потім космонавтом, а коли тато подарував мені книгу про загадкову цивілізацію Майя – вирішив, стану дослідником позаземного розуму. Чого позаземного? Бо не могли ж ті Майя, що бігали в одних бамбукових підгузках, самі без позаземного втручання будувати такі грандіозні міста.  Ще вони склали настільки точний календар, що навіть спеціалісти НАСА досі звіряються по ньому.
Про Майя я знав все, ну майже, все. В школі на мене навіть виказувалися - «майський жук». Та я не ображався, бо знав, ніякого відношення до хруща це прізвисько не мало. А після цього чудового літа моє рішення змінилося, тепер я буду археологом. Хочете знати як це сталося? Тоді слухайте.
Так от, наближались літні канікули і тато зібрав нас на сімейну раду:
- Цього року,  поїздки на море всією сім’єю, не буде. Мені на роботі не дали літньої відпустки.
- Я так і знала! – Очі в мами стали великими і круглими, вона завжди так робить, коли сердиться. Мама піднялась і невдоволена пішла на кухню.
- А ми? – запитав я.
- Як завжди…
- Ні, тільки не табір! – я благально склав руки. Всі ті «Орлятка», «Електроніки», мені вже ось де… Сестрі, то що, вона зразу ж погодилася. А мені ці дівчачі забави: м’ячика впіймай, м’ячика подай, фантики, квачики…, обід по розкладу, у воду тільки по коліна… Хіба ж це для чоловіка, для майбутнього дослідника позаземних цивілізацій? Я мало не застогнав. Краще вже до тітки, в село, пасти гусей!
Тато, певне, зрозумів мій стан, він подумав, а тоді сказав:
- Добре, я домовлюся із дядьком Славою, щоб він зарахував тебе до пласту.
Що ж це за пласт такий? Я хутчіш до компа і давай «гуглити». Ага, хлопчаки в коротких штанцях. Все зрозуміло, знову табір, тільки з крутою назвою. Але, що поробиш, тато є тато, і його слово для мене закон.
  Коли ми приїхали на місце, перше що мене вразило – ніяких будівель, тільки охайний ряд наметів.
- Ну, Олеже, тут ти нудьгувати не будеш, - поплескав мене по плечі татків товариш. – Перше правило пластунів, ніяких домівок, тільки природа. Але доведеться ходити в платовому однострої, знаю ти цього не любиш, - він по змовницьки підморгнув татові, - але, такі правила.
Що вам сказати про перший мій день в пластунах? Ви пробували нести важкий заплічник в жару? Ото ж бо... Але  поряд мене йшли дівчата, я ж не міг скиглити. Наш маршрут пролягав по визначних історичних місцях краю.
І коли, геть знесилені, ми ввечері зібралися навколо багаття, наш впорядник рою Вадим, студент історичного факультету, дістав із своєї торбини кремнієву сокиру, яку ми знайшли на покинутих розкопках і поклав перед нами.
       -   А давайте пограємо в гру, хто знає яка найдревніша цивілізація із відомих людству на землі?
       -   Рим, Греція, Єгипет, Вавілон! …- вигукували навперебій мої нові друзі, завчені із шкільної історії назви. Я тільки сидів і чекав слушного часу.
       - А от і ні! Хтось ще може щось згадати?
       -  Майя! Цивілізація Майя! – з почуттям власної значимості, вимовив я.
       - Так це досить потужна і стародавня цивілізація, але в порівнянні з цією, вона зовсім молода. Найдревніша із відомих, якій понад двадцять тисяч років, знаходиться на нашій землі - це Мізинська цивілізація. Чому Мізинька, бо перші знахідки були саме в Мізині невеликому селі біля Чернігова.
Вадим дістав із планшетки фотоальбом із світлинами якихось дивних орнаментів і статуеток.
       -  Всі вироби з бивня мамонта: скульптури,  жіночі статуетки, фігурки тварин, пташок, браслети, прикрашені орнаментами, яким понад двадцять п’ять тисяч років, були знайдені біля села Мізин, видатним українським археологом Федором Вовком, майже, сто років тому.
Ще безцінною знахідкою на Мізинській стоянці є дивні вироби з кісток (також з орнаментом), що являють собою музичні інструменти, які застосовувалися для супроводу танців. Тут же було знайдено і згодом розшифровано прадавні графічні записи музики, тобто тогочасні ноти.
- Оце то так, ти хочеш сказати, що ті прадавні люди вміли записувати ноти? – моєму здивуванню не було меж, бо для мене нотна грамота і зараз – дрімучий ліс.
- Так, я чув,  що навіть деякі оркестри грають ту найдревнішу музику.
- А погляньте на цей орнамент, він чимось схожий на той що носить на вишиванці Марійка! – вигукнув хтось із пластунів.
- Вірно, такі мотиви залишилися на вишиванках і на вишитих рушниках нашого краю, що говорить про те, яке древнє в нас коріння.
Я був вражений, бо до цього думав, що справжні таємниці десь там за морями, або ж в міжзоряному просторі. Але щоб тут, просто в нас під ногами…
Розповідь Вадима продовжувалась до ночі.
На другий день ми вже досліджували розвалини старинного замку.
Для мене місяць в скаутському таборі пролетів, як один день. Ми прощалися мало не зі слізьми. Тобто дівчата, звичайно, пустили ту сльозу, вони ж це полюбляють. А я ні, я тримався, як і повинен триматися справжній пластун.

  «Зоряне насіння жбурнем за небокрай,
   Щоб мать собі мороку,
   З наступного року
   Збирати зоряний врожай …»

Лунали наші дзвінкі голоси на весь автобус, коли ми залишали табір.
- Ми обов’язково поїдемо наступного літа , - так м6ені пообіцяв Вадим. В знав, тепер коли виросту я точно досліджуватиму старину, але нащо кудись їхати і шукати в джунглях покинуті міста Майя, коли ось тут в навколо нас стільки ще невивченого і недослідженого і можливо воно чекає саме мене.
Я не міг знову дочекатися канікул. І коли щасливий тато влетів у квартиру і сповістив:
- Ура! Цьогоріч ми всі їдемо на море!
Я спокійно сказав:
- Ви собі як хочете, але я на місяць іду до пласту.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Цікаве оповідання

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Зоряна Львів, 27-03-2010

"Просто в нас під ногами"...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Петро Домаха, 23-03-2010

Хороше оповідання, Василю.

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 23-03-2010

Це може бути початком пластунської серії.

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Залєвський Петро, 23-03-2010

Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Дара К., 22-03-2010

Оповідання на такі теми...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 22-03-2010

Цікавий твір...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Саня Сакура (Чучаєв), 22-03-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.73185014724731 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …