Дивлюся.Дивлюся на дошку і намагаюся щось зрозуміти, але мої думки кудись віддалились. Не можу зосередитись. Навкруги шум. Намагаюсь поглинутись у розповідь вчителя, але все марно. Про щось думаю...
Як довго йде урок! Думаю про те, що було вчора. Та все ж шум заважає. За вікном дощ. Дивлюся, як падає листя, і намагаюсь зрозуміти, куди так швидко летить час. Знову осінь. На душі так сумно. За вікном здіймається вітер. Кудись полетів жовтий кленовий листочок, полетів кудись далеко. Хочеться встати та наздогнати його, полетіти разом з ним.
Чому творчість Пруста так важко зрозуміти? Читаю книгу, нічого не розумію. Зосереджуюсь на прочитаному. Не можу. Можливо, досі думаю про кленовий листочок. Ні. Листочок полетів, а я залишилась, залишилась тут , ще надовго. Чому усе так складно? ( Хочеш думати про одне, а думаєш про інше.) Сиджу поруч з нею і думаю, як вона може зосереджуватись у такому шумі. Так старанно читає. Я намагаюсь зосередитись, але думки полетіли разом з тим кленовим листочком.
Що? Вже стою біля вчителя й дивлюся на учнів. Потрібно дати відповідь на запитання. А яке було запитання? Можливо як, я зрозуміла прочитаний твір, а можливо, чому я така неуважна. Дивлюся у її очі і намагаюсь щось сказати, але у думках плутанина. Ось ще один листочок полетів кудись далеко. Вона все сидить і читає книгу, а я стою і намагаюсь зрозуміти, яке було запитання. Не зрозуміла. Засмутилась. Залишилось лише десять хвилин. Здається так мало, але, насправді, за ці хвилини можна згадати багато цікавого. Наприклад, що я вчора читала, чи куди полетів кленовий листочок. Думаю. Згадую, коли востаннє я ходила до музею. Невже пройшло вже стільки часу? Здійнявся ще більший шум. Вона вже дочитала свою книгу. цікаво, чи зрозуміла вона те, що прочитала? У класі з'явилося багато дітей. Ручка впала і покотилась до дверей.
