Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2635
Творів: 48260
Рецензій: 92955

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

ХМІЛЬНА МУЗИКА ВЕСНИ

© Віктор Полянецький, 17-03-2010
                              
Тихо так у селі. Здається й повітря дзвенить від тиші. А вишні квітують рясно-прерясно, бо коли терен цвіте, то вітряно й прохолодно. Дихати легко, а в душі наче бренить мелодія, яку колись Хміль на скрипці вигравав. Серце від тієї музики випурхує з грудей і кудись летить-летить. Хмільним  бентежжям обгортає весна, і хочеться, як отому Хмелеві, закохатися і повіятися світ за очі...
Он у Хмелів хвіртка хляпнула – Хмелева дружина і син на дорогу раз по раз вибігають. Голька долонею, як дашком, очі одтінює, щоб не сліпило, і все виглядає. Другою рукою на палицю спирається, бо ледве дибуляє – ноги болять, на буряках колись простудилася. А ще зовсім молода, і сорока не виповнилося, та  бач, нещастя – хвора.
... Тоді після Покрови мокрим снігом кинуло, а  на ранок  - мороз. А в полі – буряки. І людей з міста, і машин з військової частини нагнали буряки ті вивизити.Не годилося добру пропадати, та вже й відрапортували про зібрані центнери. Тож Голька – попереду всіх. Коли загадали в клубі премію отримувати, а в неї ноги одняло. Скільки потім по лікарнях грошей порозвозила й на курорти їздила – не вилікувалася, лише попустило трохи. Ось і шкандибає з палицею.Ледве з хатньою роботою порається, а не те щоб город обробляти. А з Хмеля помічник абиякий. Тут копати, садити треба – весняний день рік годує, а Хміль, вздрівши якусь пташку, стане, любується, а потім замуркоче собі щось під носа та й повіється з поля – грати.
Замолоду Голька гарна була, спритна. Та й Хміль тоді, мабуть, любив її, не бігав за молодицями. То з роками сказився: як той казав, сивина в голову, а біс в ребро. Нудився вдома, а тут ще й Голька наполягала, щоб до хазяйства брався – чи хлівець скотині лагодив, чи загородку для курей робив. У нього ж руки не доходили. Візьме ту скрипку та дивиться дивиться на неї. А тоді струну пальцем торкне – і знову дивиться. Коли вже заграє, та такої журливої. Опісля знову загорне скрипку в шмат полотна та й піде десь.
Ось і сьогодні у Хмелів знову неспокійно: хазяїн од хати відбився. Вже й Валерій (син їхній) прищіпкою штани прихоплює, в дорогу лаштується. Батька шукати. Загули у Хмеля все частіші стали. Цієї зими як пішов з кумом  колядувати, аж через місяць додому повернувся. Шукали всюди, і в міліцію зверталися, та не знайшли. А він якось вранці з’явився, коли син вже до школи пішов, бо стидався Валерика: одинадцятий клас хлопець закінчував. Хміль, не поївши, переодягнувся та й подався на тракторну бригаду – там на нього трактор розібраний чекав. Бригадир полаяв та й допустив до роботи, бо мало було охочих у мазуті порпатися...
У Хмеля, видно, знов кров збунтувалася, і він десь забіг. А як вигравав же перед цим! Що то за мелодії?.. Звідки вони бралися? Де і коли він іх чув? Струни, здавалося, словами промовляли. І так без угаву, без перепочинку. Аж за околицю було чутно ту музику, яка, мабуть, тут же у Хмелевій голові народжувалася й розсотувалась закутками села, озиваючись десь у долині, чи в колгоспнім саду, або аж ген – у лісосмузі. Раніше, бувало, дядьки та хлопці пробували до нього з балалайками чи баянами підсідати, а воно не виходило отим оркестром, бо Хміль страшенно сердився, коли хоч один звук фальшивився. “Як ти тільки не так береш, то віриш, мені мов ножем під самісіньке серце”, - казав і дуже просив того “музиканта” не заважати. А сам грав до глибокої ночі, поки ранкова прохолода груди не стискувала.
І батько його музикантом од Бога був, сліпий лише. На віспу у дитинстві перехворів. Ох і гарно на скрипці біля сільбуду грав, а сільський оркестр його підтримував.Коли ж пальці заболять – він і зупиниться: мовляв, курити хочеться, а хлопці йому припалену цигарку: грай, знай.
Мати Хмеля – Фотина – тільки через ту музику й заміж за батька вийшла. А він же їй все життя на суцільну мелодію перетворив.Хоч і  незрячий, а все по господарству робив: і воду носив, і корову доїв, і кукурудзу теребив. Та і з поля вкрасти – Фотина за руку його веде, а він як віл, пре оті чували з кукурудзою чи буряками. Й померли майже водночас: вона  в понеділок, а він – три дні по тому.
Хміль змалку батькову музику опанував: на шкільних музичних олімпіадах завжди перший, а в музичне училище його оддали, а там треба було свій баян мати, та ще й якийсь “на замовлення”. А в хлопця своїх грошей не було, а з батьків не схотів дерти, то й пішов на курси трактористів.
Голька до його музики байдужа. Їй якби хазяйство в справності трималося.Хотіла мати й хліб, і до хліба. Працювала до чорноти в очах, а гроші, як тільки зашелестять у руках, несла до райценру на книжку. Та воно, бач, тепер держава, мов луску обдерла. Хміль хотів “жигуля” купити, бо йому виділили за рознарядкою, але Голька не дозволила на ту іграшку гроші тратити. Мовляв, тобі вона на потрібна, а син ще хай підросте. Мопеда Хмелю придбали, щоб ноги не натруджував.
І на кохання Голька замолоду щадливою була. Ото сина привела, щоб помічника мати, то й усе. А Хміль мов з цепу зірвався. Як вгледить якусь красуню, ота його вразлива душа і бренить, і веде. Не відпускав, не звідавши солодкої спокуси. Не раз, кому поле перетолочував, підловлювали його – і голову провалювали, й бучків отримував, проте не каявся, не шукав броду. Хоча солодко Хмелю було не тоді, коли смичком водив, а опісля, коли додому повертався. Сяде в садку  на лавці, а мелодія йому все лунає. Так і до ранку просидить.
Непоказний він був – кістлявий, рудуватий. Чуба  носив парубоцького. Він спадав йому на очі, а він мов  кінь у спекотний день, тріпне головою, і чуб на крило стає.
Чи справді любили його жінки, чи тільки жаліли, хтозна... Хіба ж зрозумієш ту жіночу вдачу... Але хіба це важливо? В повітрі тоді ще довго линуло: “Любий, любий...”
От і сонце зайшло, а Голька все виглядає.Немає Хмеля, і вона вже достеменно знає, що його тепер довго не буде, але надіється, що, може, цього разу не забариться десь хазяїн безпутний. Хвилювалася: не дай Бог утоплять або вб’ють.
І Валерка он велосипед до воріт тягне – видно, не знайшов сьогодні батькових слідів, очі похмуро відводить убік на німе Гольчине запитання. Та де батька знайдеш?! У нього одна дорога, а в сина – десять. І не знаєш, яку вибрати, де той батько пригрівся.
А вранці заговорило село:  в Олійничихи-вчительки Хміль ночував. А вона ж  молодесенька, лише інститут закінчила, в дочки йому годиться. Хмелева музика їй до душі припала. Та чоловік невчасно повернувся – в Одесу м’ясо возив продавати. Кажуть, розходяться вже.
Хміль і на роботу не пішов – взяв корову за налигач і повів за Деренюху пасти. А яка там паша? Травичка тільки-тільки виткнулася. Зілля жаб’яче де-не-де жовтіло.
Ніхто з домашніх його не займав, не смів. Знали: стече вода, а річка знов у береги вбереться.
Хміль цигарки курив – одну за одною...
... Уже й ранок, од вишневого цвіту наче аж димок легенький. Хміль так і сидів на отій лавці, де завжди свої мелодії виводив. Ледь теплий сидів, і білий суціль – вишневий цвіт.
У лікарні, вмираючи сказав: їхав на мотоциклі та впав. А на якому мотоциклі і з ким їхав – не сказав. Усе поодбивано в нього всередині було. Сільчани, звичайно, здогадувались, чиїх рук те діло, але ж хіба ж будеш судитися, та ще в такій справі?

Тихе надвечір’я. Квітує. Жаби в ставку, біля горішнього млина, весілля справляють. А якщо добре прислухатись, можна музику почути, оту Хмелеву.
Молода вчителька слухає музику весни у себе на подвір’ї й сльози втирає. Жаліслива.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Зоряна Z, 18-03-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1273508071899 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …