(вона)
Коли твій ангел кохатиметься з моєю демоницею - я малюватиму картину на полотнах хаосу і смердючими фарбами. У людей, на тих картинах, замість очей будуть стічні ями, замість губ - забур`янені яри; на їх щоки я насиплю трохи землі, а носи заховаю за хрестами.
Коли твій ангел знов захоче моєї демониці - я розпишусь на тій картині кров`ю твого ангела. Якщо ця кров пропалить полотно - знай, твій ангел хрворий на наявність серця. Бідолаха! У його прозорому тілі житиме тінь моєї демониці.
Коли твій ангел залишиться на ніч у моєї демониці - не питай, навіщо біля ліжка я тримаю ніж.
Ти все ще певен в тому, що твоєму ангелу потрібна моя демониця.
(він)
Не зачиняй за моїм ангелом дверей свого життя. Я хочу залишитися з тобою навіть зараз. Знай, мій ангел накраде у Бога оздоровлюючих фарб та цілющих полотен, щоб люди на твоїх картинах не гнили і від сморіду не божеволів світ навколо.
Не знесилюй тіла ангела грубощами демониці. Не помирай, залишаючи мене самого. Дозволь допомогти тобі здолати демоницю!
