Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 21716, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '44.199.225.221')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

Покоління порожнечі

© Явна Уляна, 08-03-2010
  (уривок майбутнього роману)
  Він мене довго не відпускав. Ми крутилися по кімнаті  і  розкидали меблі, а тоді  палили  радянські книжки в  грубці з  зеленого кахлю. Цілував мене. Цілував кисті рук зсередини, там де  спліталися сині прожилки, тоді долоні  і пальці, кожен палець зокрема. Допоки я не впала в напівсонну екстазу від надмірного тепла і  зачудування. Вмивав мене холодним шампанським, ми допивали вже другу пляшку, а мене й далі мучила спрага. Бульбашки котилися по зелених  скляних  стінках знизу  до верху, залишаючи по собі  довгий кометний слід  із тисяч  малесеньких  дітей-бульбашок.
   Тоді вийшли в сад. Лише п’ять  яблунь, сливка  і стара грушка. Засніжені, оманливо в місячнім сяйві  виглядали на заквітчаних. Хапали  гілки і різко відпускали їх так, що рясний снігопад  накривав нас білою ватою. Кинув  в мене сніжкою, розпочавши нестримну  і  жорстоку баталію, ми купалися в снігу, пірнали в нього  добуваючи льодові мушлі, розплітаючи  рибацькі сіті із чудернацькими  рибами-сніжинками, відпускали їх на волю і вони летіли назад в небо, згоряючи як метеорити.
    Мокрі  і  дикі повернулися до будинку, аби допити третю пляшку  і  захлинутися  неспокійним тривожним сном  доторків і бажань. Ми пливли усю ніч. Наш корабель розхитувався  і безборонний чудом оминав мілину і рифи, кидався по хвилях, черкав  дном об морських чудовиськ, боронив наші вуха від  викличних співів сирен, ховав від  Посейдона, що хотів  вкоротити нам віку  і не  дати  повернутись додому. Ми ж бо були  послами невідомої сили до бога нашого  Коляди, що сіяв  пшеницю і мак, що розкошував  медом, що лускав горіхи. При самім березі ранку охопила  круговерть  наше  хитке судно  і ми пірнули  в Різдво хоч ще так довго було до нього.  
   Розлючені  від  втрати корабля  відкрили очі  аби глянути на кімнату по новому. Книжки перегоріли, зелені кахлі охололи  і лише ми в  своєму ложі  були островом  тепла, островом надії. Розкидані меблі і речі сумно зітхали  через безпросвітність зими  і  нашу жорстокість до них.
   Тоді димна ніжність  східного  кальяну, який  зближує сім’ї  і друзів, який  розпалює коханців  до  близькості. Коли паморочиться голова  від глибоких вдихань  і повільних  розмірених видихів, найкраще  лягти на килим і розглядати  стелю, на  ній тріщинами  проходитиме  кругосвітній  шлях  і ми мандруватимемо  з країни в країну, допоки не осядемо в Південній Америці, аби розпікати свої язики  гострими соусами, аби віддавати своє тіло на поталу  пекучому сонцю  і  злизували сіль  наперед текіли.
  Мої  мештики, чорні і зграбні, опушені норкою, грайливо  вбрані на ногу, яку  він ще хвилину тому обіймав  в покорі пристрасті  і  мчить авто, ковзає  по льодовій кірці дороги, мигтить  сріблястим  сяєвом. І знову мені так  хочеться  в  темінь кімнати, на теплий острів ліжка, щоб  плисти безкінечно, небезпечно і стрімко.
  Залишаємо позаду мікрокосм  авто, де супутники–крісла  піднімають  у світ споглядального  марева  і   сторч головою  кидаємося  на бруківку вулиць. Відчиняємо двері  казкової  шоколадної  майстерні, вітрина якої  манить  з  вулиці  сербів. Хоч тепер там і  ні одного серба-балканця, певно, й не було ніколи. Що ж бо їм робити  в  грубих стінах  купецького міста, нащо покидати  солодку їм слівовіцу  і  Белград  Момо  Капора, де по Кнез-Михайловій  ще й досі бродить один божевільний. Зали майстерні  закладені столами з найрізноманітнішими солодощами – плитки молочного і чорного шоколаду, солодкі фігурки левів, десятки розмаїтих марципанів. Пакетик  шоколадних  цукерок  і місто вулицями розбігається перед нами, розшаркується  в реверансах  і запрошує до прогулянки.
   Знову цілує  кисті рук і долоні, тоді  обпікає подихом шию. Сміюся і їм цукерки. Йдемо  до друзів, наша доба для двох в будинку із садом  закінчилася. Час ділитися  собою із іншими. Ближніми.  
   В шумовинні  завсідників, випадкових людей чи туристів  завше почуваємо себе  добре, достатньо добре для склянки чаю, гарячого грогу  чи  малого експресо, або ж  львівського пива, коли фантазія вичерпалася  до іншого. Шкода, що нема в наш час  «Монополь»  чи «Центральної» і  богемні кола не струшують  каварняне повітря благородними суперечками, та і в наших, новітніх  каварнях і кнайпах  є щось зворушуюче, рідне і  неповторне. Та й де-не-де  таки стрінеш обличчя  місцевого художника, письменника чи журналіста. Найчастіше ж  письменницька братія  побутує  за  плетеними столиками літніх майданчиків  у вересні, в час  форуму видавців. Тоді можна  поспостерігати  за ними, сидячи  в  добрій компанії  десь в затінку мурів  і обговорити  останні  наші книжкові новини.
   На сьогодні  в нас  «Цукерня», затиснена  бруком  до  першого поверху  кам’яниці, задурманює ледь чутним запахом печива  і в ній, за старою традицією, можна  взяти  снідання  по-віденськи, коли б  нагло ранок застав  в середмісті. Та вже полудень, тому обходимося  м’ятним  чаєм для заспокоєння нервів, які розхиталися від нічних  плавань  в просторах  холодного  рідко  відвідуваного  позаміського дому. На  перекус  добре згодиться струдель  або ж  яблука  «в шляфроку», можна і чогось іншого, зрештою  тут є все  для тістечкового  гурмана.
   За  добру півгодини  вбігає Ярина. Вносить за собою  прохолоду  вулиці  і  передноворічний  усміх. Марко  проводить з нами ще трохи часу, ми весело базікаємо, тоді  він  прощається і рушає вирішувати якісь набіглі справи. Ми з Яриною змовницьки переглядаємося.
(...) далі є

Самый богатый и популярный стример казино - Лорд Трепутин рад приветствовать вас в своем замке! Присоединяйтесь к дружному сообществув Лорд казино.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Звичайний відгук

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© N 47-ий, 09-03-2010

Романтичний

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Ніка Нікалео / Veronica, 08-03-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 2.2508299350739 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …