Я навчуся писати.
Колись.
Буду логічно закінчувати речення, буду уникати ком і назавжди забуду про три крапки.
Все буде просто.
Я напишу гарненьку повість без дійових осіб, без лірики і драми, без глядачів і навіть без слів автора.
Буде лише чистий аркуш із словом "кінець" на початку.
Це так просто, так банально, так по-моєму.
Я навчуся думати.
Колись.
Припиню голосно кричати про те, що я розумна. Припиню скаржитися і сперечатися. Навчуся мовчати і вимовляти складні слова з першого разу.
Я навчуся страждати.
Колись.
Так, як у кіно. Щоб фальшиво і насправді. Щоб жаліли і пишалися, щоб ставили у приклад.
Не знаю навіщо.
Не знаю для кого.
Не знаю як.
