Ро́мусь цмулив коктейль і мрійливо поглядав у вікно. Зеленаве сяйво м'яко хиталось у келишку і зваблювало до пиття. "Напевне так виглядає зелений змій" - подумав Ро́мусь і замовив ще порцію. На цей раз коктейль принесли зі соломинкою. "Варто спробувати" - вирішив Ро́мусь і встромив соломинку. Абсент аж обпік йому губи, перекотився язиком і сповз у горло. Відчуття приємного розслаблення торкнуло зсередини. Ро́мусь примружив очі, потягуючи "зеленого іспанця", якого у цій кнайпі готували напрочуд смачно. Наступний ковток пригадав дитинство. "Ха! Алтейка!" - втішився Ро́мусь, смакуючи нотки анісу. Ще один ковток, зробив уже спрагло й похапцем, наче хтось має забрати його коктейль, кнайпу, час, Ро́муся з цієї миті задоволення.
Примружився, смакуючи. Розплющив очі. Навпроти граційна блондинка - мрія чоловіка - звабливо махала рукою і посміхалася.
"Не зараз". - подумки відповів Ро́мусь і заплющив очі.
Коли відкрив, то блондинок було дві. "Перепив" - вирішив Ро́мусь і знову примружився. Голова була навдивовижу ясна. Якби не вчорашнє звільнення і потреба починати усе спочатку, то життя видавалося би прекрасним.
Широко розплющивши очі, Ро́мусь нахабно витріщався на трьох блондинок, які рівномірно й одночасно махали йому то лівою, то правою.
"Невже абсент? Троїться! Люсько, невдячне дівчисько, ти якої халєри підсипала? У мене тривимірні глюки пішли!"
Барменша підрулила до столика, тицьнула блокнотика з чеком і вигукнула: "Потрібен ти мені, як торішній сніг! Знову наглюкався пива? Розказуватимеш мені про своїх модельок і зманюватимеш на Канари? А сам на метро їздиш!".
- Люсько, не переводь стрілки, у мене троїться !
- То чого ж ти мене одну кличеш, а не нас трьох ?
- Ха! Ти, таки, одна... А чому там три? Однакові !
- Тю, дурний! Правду кажуть: скільки хлопа не годуй, а він у чужий город зирить! Та ж там школа танців!
- Люсько, золотце, дай я тебе розцілую, тримай гроші.- Ро́мусь уже мчав до дверей, на ходу уявляючи яких модельок його журнал виставлятиме на міс Граційності цього року...
... Через кілька місяців талановитий Ром Ан гуляв у любій кнайпі своє весілля із чарівною брюнеткою Євою, власницею фешенебельної студії танців "Грація".
- То з чого усе почалося? - не вгамовувалась юна журналістка, - як ви знайшли одне одного?
- О, це був дивний день, - відповіла Єва. - Ми розучували нові па. Дівчатам не вдавалися найлегші деталі. Тоді я попросила їх уявити, як вони миють вікна. Лунала музика. Дівчата узяли "Містер Мускул ", ганчірки, і захопились рухами. Я дивилась, як прозорішають вікна і уявляла той день, коли наша студія буде відома, адже кожна жінка мріє бути красунею.
У цей момент розкрилися двері і вихором увірвався молодик, який розказував, що такі звабливі білявки переможуть на конкурсі "Міс Грація", ми встигаємо, бо їх не потрібно навчати, і він готовий втілити цей проект.. Я готова була вигукнути, що мрії збуваються, та тільки й мовила: "який він красень"...
- А ви? Що думали ви? - випитувала журналістка у Ро́муся.
- Я ? Я ошелешено дивився на першу жінку на землі, яка назвала мене красенем. І я зрозумів, що без змія тут не обійшлося! Відтоді ніяких коктейлів. Єва для мене єдина...
- І вікна у нас завжди чисті, - змовницьки додала Єва.
