Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2565
Творів: 46613
Рецензій: 90922

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Соціальна мелодрама

Чого тільки не буває! (Лабораторка)

© Сталева Кицька Panzervaffe, 31-01-2010
– Ну, скільки ж можна просити, щоб ти помив те нещасне вікно?! – у голосі дружини з’явилися знайомі Василю інтонації, коли бути сльозам чи скандалу залежало тільки від його відповіді.
– Це не вікно нещасне, а я,– подумки відповів чоловік, а вголос сказав:
– От хрест на пузі, сьогодні ж помию… Тільки пива поп’ю.
– Та в тебе вже все пузо в хрестах, тільки обіцяєш весь час,– не втихала жінка.– Пива ще йому! Чи вчора не нажльокався? Та ще й кота напоїв – он він, на балконі досі лежить, як ганчірка, ледь дихає!
Василь і сам вже згадав вчорашній вечір. Йому стало соромно і перед дружиною, і перед котом.
– Добре-добре,– намагався він запобігти неминучої бурі.– Давай тоді я швиденько в магазин збігаю, мо’, що купити треба, а потім одразу помию.
– Чесно? – інтонації пом’якшали, здається буревій цього разу захлинувся в зародку.
Василь чмокнув дружину у скроню:
– Та щоб я…– але продовжити не насмілився.

У магазині створилася черга через бабульку-божу кульбабку.  Вона повільно згадувала те, що хотіла купити. Її тихі «доню, дай ще 100 грамів отих цукерочок», «а ще 150 грамів отих печенюшок», «ох, забула ще 3 зефірчики» переривалися лише питаннями флегматичної Вєрки-продавщиці: «Що ще?». За інших обставин Василь би розсердився, але зараз це лише відтягувало неминуче миття вікна, тому він терпів. Черга жила своїм життям: перемивала кістки всім політикам укупі з Обамою, скаржилася на скаженне подорожчання цукру (це ж як буряківку тепер робити?!), запевняла, що чутки про те, що один кенгуру може запліднити кілька тисяч кенгурих, чиста правда, і що кляті москалі і самі_знаєте_хто спеціально запланували кінець світу на 2012 рік, щоб зашкодити проведенню єврофутболу в Україні.
Нарешті все скінчилося, і Василь з продуктами поплівся додому, як на неминучу Голгофу.
– О, бачу, не одному мені дісталося,–  слідкуючи за жвавими рухами симпатичної чорнявки, яка мила скло на другому поверсі, зітхнув Василь.– Тільки їй, здається, це в радість – он як усміхається, немов приз «Місс Всесвіту» виграла. Ммм, а файна ж дівка! – чоловік аж причмочкнув, дивлячись на стрункі засмаглі ніжки, що виднілись з-під приталеного халатику, коли дівчина піднімала руки, щоб дістати верхній кут скла.– Цікаво, вона всюди така засмагла?
– Боже, про що я думаю! – засоромив сам себе Василь і вже готовий був зайти в дім, коли наступна думка змусила його повільно відійти назад і подивитися ще раз. Від несподіванки він ледь не випустив з рук пакунок з продуктами. Потім знервовано глянув на номер будинку. Так, це був будинок, де він жив разом із дружиною вже 20 років. Він не міг переплутати! Ось же, ось – другий поверх, балкон, пофарбований в яскраво-зелений колір, де на високому табуреті все ще лежав їхній рудий кіт Васька… вікно кухні… яке зараз жваво мила чорнявка…
– Не зрозумів,– сам до себе проговорив Василь. Це шо ж таке? Це Катерина мені помститися так вирішила, що чужу людину запросила вікно помити? Так наче «Бюро добрих послуг» нема вже давно. Та й ходив я не так вже довго. Ну, Катька!...
Що «ну», він не встиг додумати, оскільки чиїсь голос глузливо сказав:
– Еге ж, будеш так поводитися й далі, твоя Катька собі ще іншого чоловіка приведе. Нащо ти їй такий здався?
Василь закляк.
– Це хто? – голос чомусь дрижав.
– Кінь в манто,– незнайомець явно знущався.– Не впізнаєш, хазяїн дорогий? Подивись уважніше.
Василь перелякано озирнувся – нікого. Тільки рудий Васька дивиться з балкону на нього занадто пильно. Але замість звичної хитрої рудої мордяки – обличчя того самого Обами, про якого йому набридло слухати в магазині.
– Чого витріщився? Ти ж лобуряка останній! Чи ти думаєш, що я нічого не бачу? А супутники навіщо, га?! От довелося до тебе свою дочку відправити, щоб тобі хоч соромно стало, пентюх ти такий!
Василь, наче під гіпнозом, перевів затравлений погляд на чорнявку. І побачив: те, що він прийняв за таку звабливу засмагу, насправді було кольором шкіри.
– Отак сходять з розуму,– якось відсторонено подумав Василь, а сам сказав:
– Пане президенте... тьху ти... Васько, тварюко ти така невдячна! Забув, хто тобі вухо зашивав, коли тебе інші коти драли за те, що чергу до кішок весь час порушував?
– А ти забув, хто твою спину відігрівав, коли в тебе поперек трапився, бо ти під диван поліз за прихованою пляшкою пивка? – огризнувся кіт, знову повертаючись до свого тваринного вигляду.
– А, може, тобі нагадати, хто тобі рибок з акваріуму тягав, коли ти їсти нічого не міг?
– А ти хіба забув, хто тобі в черевики насцяв, коли ти на ринок не хотів їхати і саме через це не поїхав?
На це у Василя не знайшлося, що сказати. Він вирішив перейти до більш вагомих аргументів і нахилився за невеликим камінцем.
– Тільки спробуй, я закричу! – пообіцяла невдячна тварюка і, не чекаючи результату, заволала: аааааааа…оооооо…ууууууу…, все більше нагадуючи сигнал тривоги.
Василь закрив обидва вуха руками і теж закричав: Ааааааааа!!!!!!

– Васю, Васильочку, милий, прокинься, тобі ж кошмари сняться! – дружина трясла його за плече.
Василь, важко дихаючи, озирнувся. На ньому розтягнувся рудий Васька, незадоволено зиркаючи нахабними зеленими очима. Стривожене, але зовсім не сердите обличчя дружини було зовсім поруч. Він провів долонею по її щоці і прошепотів:
– Котюнчику, а давай я помию вікно.
– Вась, а Вась, чи ти здоровий? Ми ж їх вчора всі перемили. Ти навіть з сусідом потім відмічав цю історичну подію,– усміхнулася Катерина.
– Та здоровий я, здоровий, просто…
Що саме «просто» Василь вирішив не уточнювати.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 6

Рецензії на цей твір

Цікавий поворот

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Академія, 09-02-2010

Кіт-Бегемот — Обама!?

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Маріанна Малина, 03-02-2010

Від Василя :)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Василь Тибель, 02-02-2010

Ги-ги, симпатична лабораторна!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 02-02-2010

Кіт)))

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Ніка Нікалео / Veronica, 02-02-2010

З котячого епосу

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 01-02-2010

Хай живе Обама!

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Любов Долик, 01-02-2010

Євро буде!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 01-02-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Олекса Марко Гоцак, 01-02-2010

)))))

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Захар ван дер Бюйтен, 01-02-2010

Так і знала!!!

На цю рецензію користувачі залишили 9 відгуків
© Анастасія Грім, 31-01-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Дара К., 31-01-2010

Може й собі вікна вимити?

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Tamara Shevchenko, 31-01-2010

Отак сходять зрозуму.

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Петро Домаха, 31-01-2010

ВАсі з Катею пощастило...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Уляна Галич (Консуело), 31-01-2010

Цікаво :)

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Оксана Яблонська, sevama, 31-01-2010

Отака драма-трагедія :))

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Залєвський Петро, 31-01-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.32267785072327 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …