Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50933
Рецензій: 95690

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 20805, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '100.25.40.11')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза анімаційна лабораторна

Звичайний день (лабораторна робота №13)

© Василь Тибель, 26-01-2010
День почався, як зазвичай - гидко: смоктало під ложечкою і били дрижаки. Та я не переймався, якось викручувався і не з такого, якби ж не той селюк. Припхався невідь-звідки і думає, що король. Я із ним не раз зчіплявся, що аж пір’я летіло. Але хіба ж дурню поясниш, що то моя територія - пре як танк. Одне слово – селюк, виховання нуль. Коли я ситий, то ще з ним мирюся і стаю милосердним - пускаю і його у свій прихисток під дах, звідти ми  дивимося на кольорові картинки, що мигають у ящику навпроти, за прозорою стіною. Хай духовно росте, та й вдвох тепліше.
Але сьогодні не той день. Я був дуже голодний. І я перший вхопив цю крихту. Бійки було не минути і я, як вправний пілот шугнув уверх, рятуючи свою їжу. Я показував фігури вищого пілотажу, пірнаючи між дротами, гілками, велетенськими біг-бордами. Та клятий ЧИрик ( він то ЧирИк, але коли я сердитий, то так виказуюсь), приліпився, як реп’ях до хвоста. Ні, сьогодні ділитися із ціпов’язом, я зовсім не мав бажання. А він все насідав, що той шуліка.
І тоді я помітив шпарку. Зазвичай, я минаю незнайомі місця, але зараз,  ніде було діватися  - я пірнув усередину.
Ох і в затишне ж гніздечко втрапив: тепло, світло, просторо, в скляних ящиках плавають рибки, між них сидять ситі хом’яки, а зверху, під стелею стоять позолочені клітки, в яких томно наспівують кралечки. Чи не до пташиного раю я попав? Але я ж битий пацан, тому про всяк випадок озирнувся, чи немає поблизу котів - безпека найперше. А тоді, до прозорої стіни, обідати - кралі почекають. Всівся на якусь дротину, що зображала гілку і з задоволенням споглядаю, як ЧИрик, вмазавшись в прозору стіну, сповзав по склу донизу із розплющеним дзьобом .
- Що, селюче, знайомишся із містом? – я торжествував, розкльовуючи смачну крихту.
Та не встиг  проковтнути перший шматок, як до мене вже наближалась одна із тих двоногих, якими аж кишить місто. Я раніше на них не зважав, бо ж літати з них жоден не вміє. Але тут, куди ж дінешся? Позаду щілка в дверях зачинилася, а попереду одна лиш прозора стіна. І я, як останній примурок, став битися грудьми об ту непроникну перепону. Двонога йшла до мене вишкіривши всі свої зуби.
« Теж, певно, голодна» – промайнуло в голові  й я став метатися із кінця в кінець по великому прозорому квадрату. Вона була трохи незграбна, тому махала руками, скакала біля прозорої стіни, намагаючись мене впіймати. Але ж я не такий простак, щоб так просто попастись у зуби - я вертівся як дзиґа.  Та коли вже вчергове стукнувся головою об скло, я помітив:  знадвору за мною спостерігають дві пари зелених очей.  Цей погляд я добре знаю, так дивляться тільки голодні коти. Двоногі показували зуби і махали крилами, тобто тим, де в нормальних горобців ростуть крила. Але чому вони такі схожі? Це, певно, від удару в мене двоїться? Втрата концентрації, і я вже в пазурах у двоногої. Серце закалатало як навіжене, я подумки прощався із білим світом. Та на моє здивування, вона не запхнула мене до свого рота, а стала пестити по голові.  Скажіть, який справжній чоловік встоїть коли йому чухають за вухом? Я млів.
Окинув оком - а вона нічогенька: їй би пір’ячка трохи і дзьоба підправити, була б не гірше від моєї Цвірки. Я, певне, теж їй сподобався, бо стала пхати мені під самий дзьоб пшоно. Але ж я  джентльмен, а не якийсь сільський півень, що буду хапати попереду дами їжу, яким би не був голодним?
  В її теплій жмені було добре, здається, я знайшов із нею контакт і став тихо поцвірінькувати. Та тут білява двонога понесла мене на двір, а там же ті, з ласими очима!
Я все зрозумів: які підступні ці жінки, вона хотіла мене відгодувати, щоб віддати тим двом голодним на вулиці. Яка зрада!
Але що це, вона розкрила лапу і я, не тямлячись від радості, і дякуючи своєму горобиному богові, фуркнув уверх.
А ті двоє внизу ще шкірилися і махали лапами, мабуть від голоду, та сьогодні я їм не їжа. Я вже був на даху і звідти дивився на невдах.
- Що, котяри, взяли? – виривалося у мене з душі.
Моя двонога пташка глянула на них, покрутила пальцем біля скроні і зачинила за собою двері. Чесно кажучи, я вдоволено чистив пір’ячко, таки справив на неї враження, тре буде ще колись навідатися. А сьогодні, що тут казати - знову без обіду.
Полечу до ЧирИка, може що він відшукав? А ні, то під стріху, дивитися миготливого ящика. Щось мені пригадалося, чи не там я бачив тих зеленооких ?


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Дуже цікаво

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Академія, 05-02-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© NATALKA DOLIAK, 05-02-2010

Я ж казала,

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Сталева Кицька Panzervaffe, 03-02-2010

Також оригінальна лабораторна - гарно!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 03-02-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Захар ван дер Бюйтен, 30-01-2010

Їй би пір"ячка трохи і дзьоба підправити...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Петро Домаха, 27-01-2010

Дійсно анімашка.

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Залєвський Петро, 27-01-2010

Лабораторка від орнітолога)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Дара К., 27-01-2010

весело

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Victor Artxauz, 26-01-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.99749898910522 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …