Коли вони кохалися завжди йшов дощ... хоча можливо то просто була осінь і дощі падали надто часто... вікна завжди були прочиненими, тому інколи разом з холодним вітром досередини потрапляли краплі дощу... на постелі був теплий вовняний ліжник, що приємно лоскотав шкіру і надовго затримував тепло їхніх тіл. А коли таки ставало холодно він наливав у турку для кави вина й розігрівав, додаючи трохи кориці, тому вино завжди мало запах кави... Вона любила солодке червоне, тому коли з"являлися гроші, він купляв молдавський кагор, хоча сам любив біле... постійно клала голову йому на груди, а він бавився її волоссям і розповідав про ті міста куди вони поїдуть коли забагатіють... інколи довго не міг спати, тоді брав собі за забавку спостерігати за місячним променем, який поволі рухався із дальнього кута кімнати, поступово переповзаючи на ліжко, потім на подушку...
Обоє ніколи не брали парасольок тож постійно мусили десь переховуватися від дощу: під старим деровом, у напівзруйнованому під"їзді, в маленькій кав"ярні на розі вулиць. Хоча інколи ховатися було ніде, і вони просто йшли під дощем до будинку... вона скидала мокрий одяг, й частенько брала його речі, тоді вона пахла тютюновим димом, хоч сама ніколи не палила... любила спостерігати, як йде дощ, сидячи на підвіконні, загорнувшись в його теплу сорочку... інколи ревнував її до дощу, бо ніколи не знав про шо вона думає в такі хвилини....
