Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2579
Творів: 46819
Рецензій: 91208

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза новела

АНУРАДХА

© Юрій Кирик, 15-01-2010
АНУРАДХА

Відрядження в Мінськ, зустрів без особливого захоплення. Не горів бажанням знову потрапляти в країну комуністичної диктатури … Іще не звітріла пам’ять, таких часів в Україні. Близьких друзів у мене там не було. Та на одну зустріч усе ж сподівався. В останнє побував у Білорусії за молоду, років двадцять тому. Спогад той, завше грів моє серце.
Моє дивне знайомства з Анурадхою... Скільки ж їй тоді було? Три, найбільше чотири роки. Її батьки, які запросили мене на постій, захопились тоді релігіями Сходу, і квартира їхня, до нудоти обкурена сандаловими паличками скидалась на храм: в найбільшій кімнаті розташовувався вівтар для поклоніння, здається, богу Вішну, то ж мимоволі з немалою цікавістю для себе, став учасником зустрічі поклонників Вішну.
Дівчатко брало на себе обов’язки розпорядника – кожного новоприбулого, проводила, пропонувала підстилку, і припрошувала сідати. Солодощами, які приносили їй, одразу ж пригощала інших. Саме це й було найдивовижніше - у цьому віці діти іще не вміють віддавати, їх доводиться довго вмовляти, аби поділились смачненьким із братиком чи сестричкою, тут же - цілковита протилежність.
Переповнений враженнями від побаченого й почутого в адептів Крішни, а може  спричинились тому солодкі пахощі сандалового дерева, та вранішній потяг я проспав. Наступний  відправлявся в обід. Анурадха в дитячий садочок з якихось там причин не пішла, і батьки попрохали, аби побув із дитиною до обіду.
Чи це я чимось сподобався дівчинці, чи вже тоді була «акцентуованою», демонстративною особистістю, та дівчатко влаштувало мені справжній показ своїх нарядів. Виходила  до мене щоразу в іншому платтячку й запитувала, чи їй воно пасує. Звичайно ж, хвалив, тоді дитинча чимдуж бігло в свою кімнату й знову перевдягалось.
Згодом вона трохи довше не з’являлась, і я розхвилювався, почувши шум води у ванній. Метнувся туди - дівчатко стояло під холодним струменем води! Кинувся загортати її в рушник, зателефонував на працю матері, сповіщаючи, що не догледів дівчинку, та вона мене заспокоїла: „Не панікуйте, Анурадха любить холодну воду, і доволі часто сама стає під душ”…

Стискаю в долоні руку навдивовижу вродливої молодої жінки, помічаю обручку на безіменному пальці, і як завше у випадках, коли знав когось дитиною, а зараз бачиш у зрілому віці – дивуєшся, як поволі ростуть власні, і як швидко виростають чужі діти… Дивно було тримати в руці її долоньку, прохолодну, мов кленовий листок, (чи й далі приймає крижані купелі?) – майнула думка. Згадав як щиро й заливне сміялась, тішачись моєї увагою. У пам’яті так й залишилась найчарівнішою з дітей, яких будь-коли в житті своєму спостерігав.
- А я вас, здається, пам'ятаю, мовила з якоюсь незбагненною відкритістю.
- Я тебе теж, Анурадхо…
- Як гарно, Анурадха… Тепер мене так ніхто так не кличе, сум пролунав в її мелодійному голосочку. Молодик, як одразу ж, зрозумів – її чоловік, здивовано звів брови. Витягненні обличчя батьків, просигналили мені, що про давно минуле краще не згадувати.
Сиділи за великим столом з її миловидним чоловіком й постарілими батьками, в’яло перекидаючись словами. Як зрозумів, мої старі знайомі не шукають теми для розмови, перекинувшись із увічливості кількома загальними фразами, вирішив розпрощатись. Лише тоді обличчя старих роз’ясніли. Не знайшлось нагоди розпитати яке тепер носить ім’я Анурадха. На прощання знову протягнула мені долоньку, відкрито, як в дитинстві заглянула увічі, і трохи надовше, аніж це годилося б, затримала мою руку. Хоча, цілком можливо, це мені просто здалося…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 4

Рецензії на цей твір

Сподобень

©  Володимир Сірий, 17-01-2010

незвичайна принцеса

© Ден Комізі, 16-01-2010

Чудово

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ніка Нікалео / Veronica, 15-01-2010

Бонус від мене!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Іриней, 15-01-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Маріанна Малина, 15-01-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.3600869178772 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …