Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50933
Рецензій: 95688

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 19569, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.235.199.19')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

Вовчиха Р..6

© Василь Тибель, 01-12-2009
                                                                              6.
  Ви знаєте, що таке справжнє поліське болото? Це дитя моря і лісу. Саме від них воно успадкувало кращі  риси: таке ж  просторе, безкрає, величне і, звичайно ж, мокре – як море, а від лісу – силу, загадковість і незбагненність. Коли, хоч раз потрапиш сюди, відчуєш свою мізерність і нікчемність. І ніякий ти вже не цар природи, а малюсінька комашка на цьому величному просторі, дрібний мазок на цьому первозданному тлі, на цій прекрасній картині.  Певно, так себе почувала прадавня людина, коли вступала на герць із цим нерозгаданим світом.
Враження незабутні. Навколо тебе, куди сягає око, численні острівки посеред незміряної води. Вода кругом: під ногами, в заростях , вкрита мохом і рястом, осокою і очеретом. Тільки на невеличких острівках можна знайти, відносно сухі місця.
У відкритих водоймах аж кишить від малька, а виводки диких качок, просто пливуть тобі під ноги і спокійнісінько хлюпаються в якомусь метрі від тебе. Навкруги даль така, що обрій, десь, впирається краєм в нескінченне болота, лише інколи, коли напружиш зір, можна помітити шматки далекого синього лісу. А над головою, висять - перекочуються білоголові баранці хмар. Шир і даль безмежна. І ти як тріска посеред тихого розміреного моря. Так саме моря, бо поліські болота інакше, як морем назвати не можна. Тут розумієш вічність і пізнаєш її з кожним кроком.
Незворушна тиша і палюче сонце - таке поліське болото посеред ще досить спекотного вересневого дня.
І лише гидке хлюпання під гумовими чобітьми порушує цю ідилію природи.
Так, вбираючи в себе поліські краєвиди, я брів позаду своєї провідниці . Моє серце було на поетичній ноті, але ноги вже починали нити від утоми. Добряче попетлявши між острівками, ми таки вперлись в поле, що червоніло ягодами. Їх  було стільки, ніби хтось перед нами просто розсипав із відра рубінові кульки.
- Це я тебе на нерухи*  вивела. Збирай  і не здумай кудись в сторону лізти, тут навколо трясовина, - сказала Мальва і, не чекаючи моєї згоди, відійшла до іншого ягідника. Я став зривати, але більшість червоних ягідок, чомусь попадали  не до корзинки, поки оскома не звела мені рота. Тоді я присів і став розгортати руками ягідник, щоб вибрати всі до однієї. І тут із самого низу, із вогкої прілої трави на мене глянули крижані очі.
- Ш-ш-ш! – зашипіло прямо під руками.
Оте «ш-ш-ш», роздвоєний язик і неморгаючий погляд були настільки гіпнотичними, що я скам’янів. Навіть покликати Мальву не було сили, язик перестав мене не слухатись. Так з виряченими від жаху очима, я сидів навколішки перед скрученною, як зведена пружина, гадюкою. Скільки часу ми дивились один одному в очі я не знав; може кілька хвилин, може й годину. Поки Мальва не повернулась із повним козубком.
- Який лежень, ти досі нічого не назбирав? – сказала вона, глянувши у мій кошичок.
Я тільки на мигах показав їй в сторону де сиділа змія.
- Не ворушись, - попередила, а сама присіла біля мене.
- Ах тих моя маленька. Налякав тебе цей дурень. Ходи до мене. – Те що я побачив далі було, просто, за межами мого розуміння. Мальва повільно простягла руку до гадюки, та зробила спробу вхопити її за пальці. Миттєво зреагувавши жінка продовжувала говорити:
- Не бійся, я тебе не кривдитиму, тільки віднесу тебе звідси. - Змія ще продовжувала шипіти і висовувати страшний роздвоєний язик, але вже не була такою напруженою. Мальва торкнулась кінчиками пальців її голови і легенько погладила. Гадюка розправилась і перестала шипіти.
- Ідемо звідси, а то цей слон ще розтопче тебе чобітьми. – Моя Вовчиха взяла однією рукою змію за голову, а другою підшопила під черевце і ніби шматок шпагату понесла до острівка. Я був ошелешений.
- Ти що вмієш заговорювати змій? – звернувся я до Мальви, коли вона повернулась.
Вона розсміялась:
- А ти в штани, хоч не наклав? – потім додола уже серйозно: -  Я просто їх розумію, хочеш і тебе навчу?
- Може краще почнемо, ну хоча би…, - я повернувся довкола – о,… із жаб.
- Згода! – вона знову мило всміхнулась. -  Але нам ще треба он скільки назбирати. Та ще й мені потрібно збігати, тут недалеко.
- Ти надовго? – глянув я благально.
- Не бійся, більше тебе тут ніхто не зїсть.  Я скоро.

* нерухи – місця де перед вами ще ніхто не збирав ягід. (діалект)
                                                          
                                                                          7.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

Чарівне болото:-)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Дара К., 02-12-2009

Ви дуже поетично описали болота - респект!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 02-12-2009

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Макс Завері, 01-12-2009

Кантата болотна

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 01-12-2009

Боріться, пане Василю, з...

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Залєвський Петро, 01-12-2009

Ні, так не можна знущатися....

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 01-12-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.66987991333008 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …