Споглядання творів мистецтва із зображенням бурхливої стихії несе усвідомлення бурхливого життя, бурхливих прагнень митця. Переказує його погляд на світ, але чи настільки просто? І чи лише митця? Якби твір мистецтва розкривав світові душу лише самого митця, чи споглядали б його мільйони.
Художній шедевр має бути дзеркалом людської свідомості й дороговказом. А дзеркало душі лише у дурня є ріним. То ж тому й море на творах видатного мореніста так часто бурхливе, воно бурхливе наче життя.
На більшості творів маестро зображав на морській поверхні кораблі, човни, потерпілих на корабельних уламках. То долі людські у морі життя.
Душа людська – дзеркало моря життя. Море на творах митця стає зображенням життя, середовища існування людини, а з іншого боку – її душевного стану, який надчутливий до стану середовища життя.
У творах маестро найчастіше зображаються об’єкти два і більше, але взаємопов’язаними переважно є два. Скажімо, корабель, котрий кидає бурхливе море й люди на уламках, котрі шукають порятунку. А де він, порятунок, чи на кораблі, котрий сам сподівається лише «на промінь надії». Це зображено безнадію у морі життя, чи «промінь надії» для того, хто бореться за порятунок? А, можливо, корабель – то надія потерпілого у бурхливій стихії життя і маестро зобразив на своєму полотні розгублену людину в бурхливому морі життя, котра сподівається на надійний корабель, а для корабля існує знаменитий «промінь надії».
Але художник зображав й подолання стихії. У ряді його робіт присутня ідея руху людської долі від пункту до пункту, коли від берега біля котрого стоїть корабель відходить човен і прямує до корабля, котрий стоїть на рейді у морі. Так і стихія життя, зображена на інших творах майстра, несе людську долю, символізовану кораблем. Навчитися вправлятися зі стихією, наперекір життєвим обставинам, знайти відповідний спосіб налаштувати свідомість завдяки світлу і тіні – ось вона – мета майстра!
Як у творі Е. Хемінгуея «Старий і море», у котрому три дійові особи: Старий, Море і Риба. Старий то людина у вирі життя і прагнень, Море то стихія життя, а Риба – обставини, котрі змушують людину кидатися у стихії, боротися із нею. Хемінгуей зобразив у своєму творі «незвичайного старого», тому він й оволодів стихією. То й у творах художника присутні не лише Море-стихія та об’єкти, котрі вона несе, а й хемінгуеївська «Риба», схована у тіні й кольорі.
На творах із зображенням лютої морської стихії й крутого берегу на котрому споглядають крах корабля люди, митець зобразив ту саму «Рибу». Люди, котрі пливуть на уламках корабля в надії дивляться на берег, простягають до нього руки, у них є надія, хоча ті хто споглядають картину з берега розуміють, що усе марно, адже стихію не може здолати навіть могутній корабель. Але близький берег й безпечність на ньому змушують боротися зі стихією. Прагнути до тихої гавані.
І тут митець зображає своє бачення вікової свідомості людини, її перетворення. Відчувши надмірну бурхливість стихії життя, людина починає мислити про більш тиху гавань, про відпочинок. Так настає певний етап у її житті. Але споглядання шторму із більш безпечного берега є прагненням до більш наповненого життя, відчуття його смаку, як певна заздрість Буревіснику М. Горького. Цей епізод маестро зобразив на своєму творі «Наполеон на острові Св. Єлени». Колишній диктатор споглядає бурхливе море із тихого схилу і це море є символом його не реалізованих прагнень, надій, сподівань. І саме воно, це бурхливе море відокремлює його від здійснення прагнень життя. У цій бурі гинуть останні надії життя Наполеона. Так і настає його старість, коли кипить свідомість від полум’я нездійснених прагнень життя.
То ж не дарма Хемінгуей у своєму уславленому творі зобразив саме Старого. Він відобразив власну боротьбу зі стихією. Власну старість як боротьбу зі стихією відтворював і митець у своїх роботах. Та не лише старість, а усе своє життя, помисли й переживання у різні роки свого довгого життя. У кольорах митцем зображено особливості людської душі в різному віці, а отже – він майстер вікової психології котрий зображав свої думки й спостереження, підбираючи кольорову гамму.
Він зобразив процес бурхливого переживання й психологічного прагнення реалізації задуманого й острах його нездійснення. Лише поглянути на його роботи із зображенням бурі на морі без інших об’єктів. Кольори дозволяють передати палітру переживань і думок. Одним словом, відтворити думку.
Отже, море у митця – це думки, це психологічний стан. Не знаючи досконало людської психіки він не мав би змоги настільки вдало підібрати палітру кольорів, якою захоплюються і котрій дивуються і до сьогодні.
У морі зображено бурхливий потік життя і бурхливий потік людської свідомості дночасно. Ключ до таємниці кольорів і тіней праць маестро є ключ до пізнання таємниць людської психіки. Можливо, ним заховано у працях і сенс життя, а разим із тим, вказано шлях до його пошуку.
Лише через власну свідомість, уміння її передати на якому-небудь полотні можна пізнати сенс життя, відповісти на одвічне питання «бути чи не бути». Адже підібрати кольори для зображення власної свідомості, побудувати проект своїх життєвих прагнень не кожен зуміє. Варто вивчати твори митця і вчитися у нього.
Психоаналіз митця – велике мистецтво, особливо самоаналіз. Аналізуй палітру майстра, вчись аналізувати й майструвати власну душу як робив це він. Майстер заклав нам, глядачам, шлях до пізнання і психічного вдосконалення себе споглядаючи його твори.
Зображаючи своє психологічне життя у кольорі й тоні митець нам вказує всі риси свого характеру й власні помисли. А на картині «Вибух корабля», не завершеній із-за смерті, він зображає власну смерть. Смерть себе як творчої особистості із ідеями та прагненнями, котрі з роками все більше і більше турбували його і стимулювали до більшої творчої активності. Корабель вибухає серед спокійного моря, моря життя, котре готове було прийняти його і лише сколихнулося і кольорова гамма вибуху позначилася на ньому. Так на стихії життя позначається смерть видатного митця. Так, мабуть, і бачив свою смерть та стихію життя по своїй смерті маестро. Але все він зобразити не зміг, смерть – стихія життя, обмежує можливість передбачати по своїй смерті. «Людина смертна несподівано».
