робити знімки коханих людей, скидати їх в архіви і ставити пароль, який потім, коли все минеться, ти "ненавмисне" забуваєш...
брати номери телефонів, стирати їх з пам"яті мобільного, врешті - насильно - зі своєї пам"яті...
просити залишити щось на згадку. хоча б шрам - щоб надовго... а потім закривати біліші від решти шкіри смужечки товстими срібними кільцями - браслетами чи перснями, це вже в міру "любові".
писати один одному листи: такі гарні, граматично більш-менш правильні, цікаві за своїм жанром візії-інсайту. Їх теж кидати до фотографій, і , ховаючи від усіх, губити для себе (див. про фотокартки).
заповнювати кимось сторінки СВОГО щоденника, СВОГО життя, а потім палити товсті сшитки списаного паперу. З попелу у попіл - щоб напевне, безповоротно, як і не було. А надалі переконувати свідомість, що все примарилось.
молитись за нього перед сном, і тільки за мить по тому згадувати, що ти не віриш у Бога. Ти вже навіть у Нього мало віриш, так давно не чула про нього, а документальних доказів існування вже немає - "як і не було"!
чекати на випадкову зустріч і сивіти, зафарбовуючи білі прядки траурним-чорним і продовжувати озиратись довкола, у пошуках чогось, про що скоро сама не згадаєш.
думати про нього, не думати...
пити каву, траурно чорну(навіть без вершків), читати Ніцше, час від часу питати себе нахрена це все тобі?
щоранку одягати інший кулон, відчуваючи себе новорічною ялинкою. Забуватибоятись глянути у дзеркало. Йдучи по вулиці невидячими очима дивитись десь перед собою, хоча з більшим задоволенням дивиася б під ноги.
регулярно себе вбивати. потрохи, але постійно: здачами непотрібної тобі крові, табу на сон, медитаціями, думками, непотрібними людьми, кавою, мовчанням, шрамуванням, високими підборами, істериками, знову кавою... і так до кінця...або поки не з"явиться хтось, заради кого захочеться жити вічно.
фарбувати нігті у чорний колір, у траурний чорний, щоб не було видно шматочків шкіри з кров"ю під ними, щоб вони було одного кольору з дієзамибемолями на фортепіано.
спати...
вчити на пам"ять чужі вірші
губити себе поміж сторінок чужих книжок
пам"ятати як треба плакати тільки через курс анатомії
мріяти про самотність
кричати від самотності
дивитись в небо
прокидатись, щоб якось ніколи не заснути...
