Здавалось, писати про цю пані – просто нісенітниця. Як можна писати про те, чого нема, чого не існує… А проте вона жива, вона існує… Яка на вигляд? На вигляд доволі непримітна, але якщо придивитись, то можна побачити витончені деталі у вбранні, сталевий погляд, міцні руки і доволі привабливу зовнішність… Вона приходить тоді,коли усі ідуть, або навпаки: усі ідуть, коли вона приходить… Після шумної паті,яку влаштувала Радість з приводу дня народження Кохання , купа гостей було : Закоханість, Злість,яка курила десь на підвіконнику, Щастя на секунду заглянуло,щоб розвідати ситуацію і звалило, всі нормально повеселились і що? Що потім, хто прибирає весь цей срач? «Ніхто» скажете ви… а як пояснити оце відчуття,яке живе в нашій душі «коли нічого нема… нічого не відчуваєш» .А що ж тоді? Про що ми говоримо? А оце відчуття,яке присутнє окрім відсутності усіх-це і є Пустота. Вона вже декілька разів розлучена… З єдиним Щастям вона на «ви», усі решта на «ви» з нею. Прийшла вона і першим ділом поприбирати, при чому так,щоб не те,що сміття не залишилось, у вашій «душі» навряд чи якісь меблі залишаться: Їй мало треба, лише вигоди і цигарки, вона багато курить, прокурює усе своєю присутність, тому вам дуже часто «Нема чим дихати від цієї дивної пустоти». А буває так,що вона приходить сама,коли усі як раз вдома і спокійно собі живуть…А тут «хоп» і сюрприз… Тоді ідуть всі,бо з нею ніхто не вживеться, навіть Біль і той пробував, але не вийшло, занадто вона характерна, занадто любить,щоб її не рухали… Єдиного друга має – це Спокій, але ці двоє-це з таких друзів які можуть не бачитись місяцями, проте дружба їхня від цього не страждає, вони знають,що «Якщо що-то можна зустрітись». Отак вона й живе. Живе вона у вас стільки,скільки їй заманеться , і ніхто не сміє стукати чи турбувати її, бо вона товаришує також не з найкращими представниками сімейства людських почуттів, тому її краще не чіпати, та вона вас не турбуватиме, на те вона й Пустота-горда і самостійна, але така відчутна…
