Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18011, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.236.245.71')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Жіноча проза

Жінка,яку я кохала!!!

© Лада, 21-09-2009
   День вже майже заходив за обрій,сірий туман згущався десь біля моїх ніг,коли я відчула тепло!Стало якось по-незвичайному радісно на душі!Причина тому,могла бути лише одна.Я згадала тебе, просто побачила на фото,який лежав уже 300 років,в запиленій,та Богом забутій шухляді.
  День видався важким: метушня,переговори,поїздки,конференції,телефон постійно знаходився в on-line режимі,просто було якось спекотно,незручно,пусто.Моє тіло і душа прагнули спокою,перепочинку,гармонії.Зовсім не збираючись заїжджати до старої квартири,мене пробила думка,що я маю забрати свої речі,не всі, деякі, самі найнеобхідніші.Приїхала,як завжди,заторів на дорозі не було,тому я швидко примчала до пункту призначення.Підіймаючись ліфтом,я відчула,що серце почало радістно йокати,незрозуміла радість огортала всю мене.Увійшла,вдихнула  аромат колишнього життя,посміхнулась сама собі,зрозуміла, як добре повертатися до дому,після тривалої розлуки!Проте,була якась печаль...так, осінь справді наклала на мене свої дивні чари.Ознайомившись,по-новому,зі своїм старим помешканням,я зайшла в кімнату,де пройшло моє дитинство та юність,о...тут я відчіла справжню насолоду минулого:перебирала якісь записки,тонни макулатури(ще лишились з часів навчання на філологічному факультеті)порозбирала та поскладала розкидані книжки,в той час коли мене пробила застаріла ностальгія,я побачила альбом,старий з фото.Яка приємна знахідка,припорошений пилюкою,він здавався мені якимось таємним хранилищем людських душ,адже по фотоплівці можна прочитати людину,вгадати її вік,психологічний стан,а головне очі(по- очах можна відгадати душу людини.Очі-дзеркало душі,я завжди любила красиві очі,в яких можна було б прочитати багато цікавого).Перегортаючи альбомні сторінки,я зупинилась на фото.
...Тут ми стоїмо разом,посміхаємось,я в шикарному вбранні,прекрасна,ти-не менш приваблива,з яскравими,блискучими очима,посміхаєшся в об'єктив.Таким сум охопив мене...я дивилась на тебе,вірніше ти дивилась на мене,і посміхалась,посмішкою,яку я несу через усе життя,посмішкою,яку я ніколи не забуду,нехай навіть промайнуло б все життя.Та я не проте,чомусь згадавши тебе,мені стало так радісно,я дивилась на тебе і моя душа наповнювалась радістю,тіло стало невагомим,і ледь-ледь не відлітало з тіла,добре,що вікна були зачинені.Не знаю, чому,але в ту мить,хотілось тобі подзвонити,сказати,що я дуже сумую за тобою,думаю про тебе,малюю тебе у своїх картинах,складаю тебе у своїх віршах,співаю про тебе у своїх піснях.Але,на жаль,я не могла того зробити,це було просто неможливо,це б просто змусило б тебе думати,що я не можу без тебе,що я й досі лікуюсь від твоєї присутності в моєму житті.
   Сонце вже давно зайшло за обрій,в кімнаті стало по-дикому порожньо,і темно.Стоячи біля вікна,і розглядаючи наше фото,я подумала,що мене перповнює почуття вдячності.Вдячності тобі,за те що ти у мене була,була зі мною,підтримувала і захищала мене в тяжкі хвилини.Я вдячна тобі за недоспані ночі,які ти проводила з моєю дипломною роботою,за ті суперечки,що у нас виникали в період нашої співпраці,за ту турботу,ревнощі,погляди,руки,рухи,очі,сміх,балачки ніпрощо по телефону,за зарозумілість і поради,за все це,кохана,я тобі дякую.Дякую за те,що ти вселила у моє серце і душу це почуття,від якого хотілось літати,і від якого мої очі палали вогнем пристрасті.Дякую тобі за терпіння,натхнення,позитивне відношення до моїх забаганок,істерик,безглуздих дзвінків,а головне за нормальне відношення до моєї гордині.Дякую тобі.Дякую тобі.Дякую тобі.Ще б написала мільйон разів,але боюсь місця не вистачить.
    Стало зовсім темно,надворі була ніч,я заварила собі каву,під легку музику я почала повільно танцювати,мені здавалось,що ти поруч,що ти стоїш біля мене і оцінюєш своїм критичним поглядом,я взяла твою руку,легко доторкнулась до неї губами і відчула щастя.Щастя наповнювало мене зсередини,воно розливалося по всьому тілу, доторкаючись до кожної живої клітини...було добре...я це відчувала.Дякую,тобі,кохана,за те,що ти у мене була,є і будеш,залишишся зі мною назавжди.Яке гарне слово"Назавжди".


    Мені справді було добре...я тебе згадала...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Невдала пародія на Лузину.

© Анастасія Грім, 04-01-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Вишня, 21-09-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.96786713600159 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …