День перший:
Мені все набридло.Набридла ота дешева сукня,котра висить на тому подряпаному стільці.Вона мене вже бісить.Ще мені набридли гламурні хлопчики й дівчатка,котрі ходять разом та їдять морозиво,і пускають мильні бульбашки.Таке враження,що я тут сама тверезо оцінюю ситуаію і так само ж тверезо міркую.Як так можна?Аж огидно дивитись
День другий:
А-а-а..Як все погано!Мій імунітет кудись подівся,чи в нього сіла батарея?Так...проблема в тому,що я починаю втрачати здоровий глузд!хочу хлопчика,тобто хлопця!аби якого,тільки б він був схожим на Джонні Деппа,або хоча б на Бреда Пітта в юні роки,ну чи на Ештона Катчера врешті-решт!!і цей абиякий хлопець повинен розумітися на музиці та літературі(тупоголові дибіли як я ,мені не потрібні).Ще він повинен дарувати мені дурноватих ведмедиків і рожевих слоникв,щоб в мене душа радувалася,а також яскраві листівки з ідіотськими написами "Я тебе кохаю"...Це все в мене,зазвичай,викликає огиду,і цей мотлох буде закиданий у саму дальню шухляду,але все одно приємно,хоч і моторошно від всього цього:)
День третій:
Бла-бла-бла.Я ніколи не вірила в казки,але мрії збуваються!!!!Правда тільки у ві сні.Не буду описувати як виглядав мій принц,і де ми проводили наші романтичні(огидне слово,знаю)побачення,бо я свої сни миттю забуваю,мов і не снилося нічого.
Ой...бачу я,що до хлопців я ще не готова, і думати про них навіть рано,замала надто,і не розумію романтики(бєєєє)і серйозних стосунків,і поки що буду тихенько чекати (мене вже трясе),і дивитися на шалені,закохані парочки крізь рожеві,ні рожевий гламурний колір,крізь чорні окуляри разом із мішечком для...(самі здогадайтеся для чого,бо я вже не хочу знову псувати мою НАДТО ЛІРИЧНУ писанину своїми вічно-дурнуватими кінцівками)
