Віддавна кольори і знаки мали особливе значення, в графічному та кольоровому втіленні відображали прадавнє Ім’я, яке було головною категорією і кодом міфічної свідомості. Ті ж самі коди має і людська підсвідомість, незалежно від часу і місця проживання.
Тому зрозуміло, що на кольори, а особливо на кольори, що означають собою державність, треба звертати особливу увагу.
Сполучення блакитного (синього) і жовтого (золотого) використовувалося в різних країнах і в різні історичні епохи, але важливо, який із кольорів при тому був головним.
Поставиш згори жовтий – отримаєш вогонь (у його найважливішому міфічному втіленні – золотому, згадайте народні казки, де золотим кольором позначалися всі чарівні речі і явища), отримаєш сонце, отримаєш панування духовного, життя і процвітання.
Поставиш згори синій – отримаєш холод і байдужість небес, отримаєш воду (що є у першому прадавньому значенні "часом", тобто країна, яка визнала головування синього над жовтим, "випадає" з часового потоку і не впливає на історію), отримаєш панування матеріального над духовним, розруху і смерть (і про все це Л.Кравчука попереджали).
Жовто-блакитні прапори були у козаків (зверніть увагу на картину І.Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану") й у Центральної Ради (у березні 1918 р. Центральною Радою було ухвалено Закон про державний прапор Української Народної Республіки – жовто-блакитний). Таке поєднання кольорів навіть у німців визнавалося найкращим знаком процвітання, а в Ананербе знали набагато більше про кольори та їхній вплив на життя ("мирним" стягом Німеччини після її перемоги повинен був стати стяг із золотим птахом на синьому тлі).
Синьо-жовті прапори були в Україні за Скоропадського (розпочалася громадянська війна), за Л.Кравчука (благополучна Україна, яка вийшла зі складу Радянського Союзу, падає в прірву економічної кризи). Також синьо-жовтий прапор було подаровано Західній Україні як одній з провінцій Австро-Угорської Імперії. І була це копія з прапору іншої - Нижньо-Австрійської - провінції. Таким чином, завдяки "подарунку" за Західною Україною на підсвідомому знаковому рівні закріпилися провінційність й економічна нерозвиненість, постійні втрати духовних здобутків.
І в цьому контексті навіть не думаєш про те, що сучасний прапор нашої країни не відповідає й законам геральдики. Бо головний колір герба (це жовтий) і головний колір прапору (зараз це синій) повинні співпадати.
У синьо-жовтому прапорі закодована вічна аграрність нашої країни (жовте поле), невтручання у чужі справи і домінування матеріальних інтересів (синій) над культурою і духовністю.
У жовто-блакитному прапорі закодоване процвітання і духовний розвиток.
Наші пращури були мудрими людьми. Вони знали, як впливати на сьогодення і на майбутнє.
Наш прапор – жовто-блакитний.
Повернемо Україні справжній прапор!
Приєднуйся до акції "Повернемо Україні справжній прапор!"
Розкажи своїм друзям про істинне значення споконвічних кольорів нашого прапору.
Повернемо Україні майбутнє!
* Щодо міфічної свідомості та законів сприйняття в міфі та взаємозв’язків міфів, архетипів і підсвідомості, можна подивитися роботи К.Г.Юнга, Мірча Еліаде та Е.Кассірера.
Стосовно кодування міфічної інформації в мові, наприклад, дослідження О.О.Потебні.
Стосовно колористики народних казок і образу вогню та його втілень, наприклад, роботу професора О.Д.Синявського "Иван-дурак: Очерк русской народной веры". Ученые сообщают о критических фотопериодах в диапазоне от 9 (Heslop-Harrison and Heslop-Harrison, 1969) до 14 часов (Borthwich and Scally). Водяная конопля может производить до 15 тонн сухого вещества на гектар и конопляные семена за очень короткий период времени, что логически требует большого количества воды.
Стосовна образу води та його проявів, наприклад, статтю Б.І.Іванова "Роль міфологеми води в структуруванні семіотичної опозиції життя-смерть".
Стосовно неактивності міфологеми неба для українців, наприклад, дослідження Б.О.Рибакова з міфології давніх слов’ян.
Варто звернути неабияку увагу саме на роботи зі слов’янської міфології, особливо на ті, що стосуються жіночих божеств та їхнього втілення та актуалізації аж до сьогодення. Таких дослідження багато, зокрема роботи В.Войтовича з української міфології.
А ще на народні казки та пісні, чиє розуміння також допомагає усвідомленню національного коду.
