Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2600
Творів: 47340
Рецензій: 92104

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Рецензія

Машина часу інженера Камаєва

© Антон Санченко Статус: *Експерт*, 15-07-2009

Юрій Камаєв, Мед з дікалоном, Країна мрій, К. - 2009

Якби я писав передмову, я б неодмінно почав її зі слів, що заздрю тим читачам, які лише відкривають для себе історичну прозу Юрія Камаєва. Але мені довірили писати лише післямову, книга шановним читачем вже, сподіваюся, прочитана, і сподіваюся, що від корки до корки. Тож я краще почну з того, що привітаю автора з тим, що його оповідання нарешті отримали своє паперове втілення у власній збірці. Все ж таки це певний етап для автора. Юрій не дуже поспішав його пройти, обмежуючись публікаціями на сайті «Гоголівська академія», у віртуальному часописі «Захід-Схід», в «товстих журналах» «Київська Русь», «Ї», в двох колективних збірках «Digital  Романтизм» та в «Новій прозі» тощо. Юрій настільки не поспішав, що дав нам нагоду переконатися в тому, що видана книжка не є необхідною умовою популярності автора. Дуже приємно і кумедно було читати на форумах, присвячених турам вихідного дня, серед дописів про пам’ятки його рідного міста Кременець, що, окрім оглядин зруйнованого колись армією Богдана Хмельницького польського замку, варто завітати в гості до дуже цікавого письменника Камаєва і з ним сфоткатися. Сподіватимуся, що кременчани рано чи пізно усвідомлять вплив Камаєва на туристичну привабливість свого міста і включатимуть його помешкання й роботу до екскурсійних маршрутів містом.

Кременець, так ні разу, здається, й не названий на ім’я, – місце дії більшості оповідань цієї збірки. У сполученні з тим, що герої Камаєва теж мають властивість переходити з одного оповідання до іншого, і вже напевно вітаються вранці, зустрівшись на вулиці, це створює колорит якогось волинського Макондо – вигаданого міста, загубленого посеред світових воєн, революцій, громадянської війни та мирних часів польської адміністрації Волині. Але оповідання мають мало спільного з магічним реалізмом Маркеса, хоча і починав Камаєв як фентезійний автор (київські фантасти досі бідкаються, що Камаєв перестав відвідувати їхні збіговиська і переключився на історичну прозу). Втім, якісь сліди захоплення фентезі й легендами читач, мабуть, помітив у перших оповіданнях цієї збірки. А я от факту відходу автора від фантастики – навпаки тішуся. І сподіваюся, що читач, який вже прочитав цю книжку, буде солідарний зі мною, а не з фентезійниками. Бо в Юрія поступово віднайшлася своя й тільки своя стежка.

Історична проза, не модна останнім часом «альтернативна історія», а саме ота, вже майже забута, традиційна історична проза, - заняття не для спринтерів. За час, який авторові-історику доводиться провести в читальних залах бібліотек, гортаючи підшивки старих газет, мемуаристику, енциклопедії тощо, детективник на вістрі пера розплутає вбивств на річний план якогось убойного відділку, а фантаст легким порухом комп’ютерної миші створить десятки вигаданих світів. І їх не лякатимуть якісь дрібні недоречності, на кшталт архаїчних галер і модерних кліперів в одному тексті й одному реченні. На усі можливі зауваження фантаст має законне право відповісти:  в моєму вигаданому світі – саме так. Між тим, мені довелося стати свідком палкої дискусії на декілька сторінок між автором цієї книжки та одним прискіпливим фотографом-аматором з приводу такої дрібниці, чим саме бодяжили фотографічні реактиви спекулянти у воєнні часи. Бо те, що закріплювач був тоді не тривким помітно з будь-якого аматорського фото тих часів. Камаєву помітно. Бо він має звичку ті фото розшукувати по сімейних архівах і роздивлятися. Читачеві, мабуть, вже зрозуміло, що того разу йшлося про оповідання «Скельця». Справа лише в тому, що Камаєв намагається відтворити вже втрачений нами у часі, але цілком реальний світ до найменшої дрібниці. І в ретельності своїй іноді нагадує аматора історичної реконструкції, якому вкрай важливо, скільки пар мідних ґудзиків було на мундирі українського авіатора зразка 1918 року. Від колег з Франції чи Польщі й адептів реконструкції Наполеонівських війн Камаєва відрізняє те, що більшість його читачів (каюся, я теж) не здогадується навіть про те, що українське військо у 1918 мало авіацію чи бронепоїзди. Сподіваюся, читач вже теж відкрив для себе якісь невідомі історичні факти у прочитаних оповіданнях.

А ще проза Камаєва цікава тим, що оті невідомі факти й цікавинки слугують лише першим поштовхом до цікавої оповідки й художнього осмислення дійсності. Наприклад, історію «горілчаного страйку» українців за часів польської монополії на горілку, зображену в оповіданні «Чарочка» я почув з вуст Юрія давно й чекав на оповідання на цю тему. Але тільки Камаєв міг додуматися викласти цю історію вустами теслі, що не встиг похмелитися перед початком того бойкоту польських винокурень. Надихає також і те, що проблематика творів на теми минувшини перегукується з сучасністю. Тільки людина, що була за межами України останніх років з десять, не прочитає в історії «військових заробітчан» з оповідання «Політика», які охоче «мобілізуються» до будь-якої армії, що проходить через їхнє село, щоб уже за селом втекти з того війська, розжившись гвинтівкою чи й кулеметом,  прозорого натяку на сучасних «політичних заробітчан» на мітингах усіх кольорів. Може хоча  б сумний фінал того оповідання й історії українських визвольних змагань часів Громадянської, примусить сучасних «політнайманців» замислитися. А є й оповідання, які просто зашкалюють своєю інтертекстуальністю й алюзіями на сучасність, як ось моє улюблене «Мед з дікалоном». І мені самому цікаво, як воно сприймається читачем, що не має можливості співвіднести цей текст з передовицями українських газет у час його написання, і головне – з дискусіями щодо літератури, які точилися між конкретними літераторами на конкретному сайті.

Можливо, мені це лише здається, а можливо читач уже й сам помітив, що стиль автора теж змінювався за час написання цієї збірки, від оповідання до оповідання автор відточував своє перо, розписувався, і в останніх вже здається, що він і справді винайшов якусь машину часу, що дозволяє йому підглядати в минуле.  І це ще один доказ на користь необхідності існування отієї «малої форми» - оповідань, новел, шкіців тощо, а  не на сучасну моду молодих авторів починати одразу з романів, добре ще якщо не одразу з трилогій. Втім закони ринку диктують свої вимоги. Досі краще продавалися саме романи. Тому хочу завершити цю передмову несподіваним проханням до читачів. Якщо книга Камаєва вам сподобалася, не ховайте її далеко в своїй книжковій шафі. Дайте почитати ще й друзям та знайомим. Романи нехай собі продаються, а оповідання нехай більше читаються. А Юрій Камаєв нехай продовжує їх писати й радувати своїх шанувальників.

Так тому і бути.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Банально, але - вітаю!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© koka cherkaskij, 30-07-2009

Крига скресла!

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Владислав Івченко, 27-07-2009

Вітаю!

© Silverwolf, 16-07-2009

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Камаєв Юрій Статус: *Історик*, 16-07-2009

[ Без назви ]

© Залєвський Петро, 15-07-2009

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Василь Тибель, 15-07-2009

Муза Кліо, мабуть, втішена...

© Микола Цибенко, 15-07-2009

Поділіться, де можна купити книжку

© Наталка Ліщинська, 15-07-2009

Щирі вітання

© Галина Михайловська, 15-07-2009

Віват малій формі!

© , 15-07-2009

Мої вітання!!!

© Ігор Скрипник, 15-07-2009

Почекаю, поки з'явиться в інтернет-магазинах

© Олег Derim, 15-07-2009

Сьогодні зайду в "Є"

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Alex Pysarew, 15-07-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.90030598640442 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …