Високо-високо в небі, де білі хмаринки схожі на пух, а кожен з вітрів співає свою пісню, так далеко, що це місце здається нам, смертним, іншим виміром, живе дивна істота по імені ЯТебеКохаю. Ніхто не може сказати яка вона на вигляд, а деякі взагалі сумніваються навіть в її існуванні…
Та незважаючи на цинічні думки та логічні роздуми, люди продовжують кликати ЯТебеКохаю, хоч раз в житті вимовляючи його ім’я.
Інколи володар цього незвичного наймення спускається на землю і з цікавістю розглядає всіх своїх клонів. Копії ЯТебеКохаю бувають такими різними, що інколи знайти схожість між ними просто неможливо…
Існують крикливі « Я тебе кохаю», написані величезними літерами перед вікном коханої людини, заявлені на весь світ по радіо або телебаченню чи викрикнуті на всю вулицю, щоб більше ніхто не сумнівався в їх правдивості.
Тихі, написані у валентинках, надіслані по смс чи нашептані на вушко, аби ні одна жива істота не почула і не змогла зруйнувати те ніжне й тендітне, що тільки зародилося в глибинах серця.
І навіть безмовні, але цим самим красномовніші за будь-які слова. Це подарунок, про який так мріяла кохана людина, це допомога їй, коли вона так необхідна, чи букет квітів… Просто так. Без всякої причини.
Були звичайно і пусті «Я тебе кохаю», сказані просто за звичкою. Вони вселяли в небесну істоту такий жах, який відчуває кожна людина споглядаючи тіло без душі. Сенс тут такий же: форма є, а от зміст відсутній… Це було бридко та неприродно, тому ЯТебеКохаю летіло якнайдалі від таких людей і більше ніколи до них не поверталось.
Та були зізнання навіть гірші за попередні. Ці «Я тебе кохаю» вимовлялися для певної мети, і слугували лише інструментом її досягнення. Брехливі слова були такими солодкими та липкими, що чарівне створіння нудило від самих зізнань і від людей, які сказали їх так нещиро. ЯТебеКохаю не розуміло, як люди можуть використовувати його як засіб для досягнення цілі, коли ці три слова дані людям щоб отримати щастя. Адже ЯТебеКохаю для того і створено, щоб змінювати життя на краще…
Незвична істота з дивним ім'ям блукала по місту. До неї доносились сотні зізнань в коханні, але вони були такими ж штучними, як пластмасові троянди - без аромату та відчуття справжності.
Раптово весняний вітерець доніс до ЯТебеКохаю слова, більш схожі на музику серця. Зізнання було сказано тихо і щиро. Ці три слова не потребували у свої помічники ні фальшивих компліментів, ні музичного супроводу, ні романтичних вчинків… Вони були найкращими, досконалими. Вперше за останній час слова кохання були сказані не тільки голосом, а й душею. ЯТебеКохаю посміхнулось… Вперше подякувавши людям за віру у власну необхідність…
Якщо тобі говорять, що слова є простим звуком - не вір. Якщо доводять, що щастя не існує –не вір тим більше. Інколи не все можна зрозуміти розумом. Більшість речей потрібно просто відчути серцем. Щастя для кожного своє. Але яким би воно не було, це створіння завжди залишається чемним та вихованим: воно не приходить, якщо його не кличуть. А кликати його потрібно зі всією щирістю та теплотою свого серця. Сказавши лише три слова… Вклавши у них всю свою сутність…
