Часто доводиться чути про незвіданий сенс людського життя та його постійні безуспішні пошуки. Спробую заперечити. І не просто заперечити, а вказати цілий список сенсів життя. Почну спочатку:
- від самого народження не давати батькам жодної можливості спокійно виспатися, щогодини вночі починати ревіти без будь-яких видимих причин, збільшуючи шанси стати у майбутньому якщо не оперним, то хоча б естрадним співаком, а також змушуючи батьків щиро бажати вам якнайшвидше вирости та припинити нічні концерти;
- з тяжкими муками вчитися у музичній школі, доводячи до сказу батьків і сусідів систематичними влучаннями поміж вірних нот та олігофренічною інтерпретацією відомих мелодій, закінчити її (школу), щоб потім ніколи в житті не брати до рук злощасний музичний інструмент, а на вмовляння щось зіграти під час всіляких святкувань чесно зізнаватися, що все надійно забуто;
- вперше закохатися в особу протилежної статі, із залізним наміром одружитися, спланувати кількість, стать, черговість народження, імена та професії майбутніх дітей, а також де житимете та в якій машині їздитиме. Бути на межі самогубства коли ваші стосунки розриваються. Ваше серце розбито, а майбутнє здається нікчемним та невиправно загубленим не зважаючи на те, що ви тільки у четвертому класі;
- знову закохатися в особу протилежної статі, вислухати прокльони та зловісні пророцтва батьків з цього приводу, не послухатися їх, одружитися і невдовзі зрозуміти, що все ж таки родичі були праві;
- здобути добру професію. Добрими є ті професії, де можна щось вкрасти. Їх багато. Починаючи від продавців у магазинах та на ринках, де можна шляхом обважування та обраховування красти все, що продається. Продовжуючи м’ясокомбінатами - красти м'ясо і ковбасу, птахофабриками - красти курей, яйця та комбікорм, спиртозаводами – красти спирт та горілку, АЗС - красти бензин та дизпаливо, меблевими фабриками – красти ДСП та дошки. І це тільки перше, що спало на думку. Кращими професій, де можна красти є тільки професії, де можна брати хабарі. Це міліція-суд-прокуратура, викладачі інститутів, лікарі всіх ґатунків, пожежники, санстанція, екологи, податкова. Але, відповідно, і важче туди пробитися (хіба за винятком міліції). Розміри хабарів за поступлення у вузи з врахуванням надбавки «за чесність» уже перетнули будь-які економічно обґрунтовані межі. Решта професій (де нема що вкрасти і де не можна взяти хабарів) є непрестижними і віддаються на відкуп фанатикам і збоченцям. Хоча і тут є зрушення, наприклад донедавна непрестижна професія шкільного вчителя, з вдосконаленням системи оплати оцінок та екзаменів, поступово завойовує популярність. Взагалі, ситуація, коли частина народу краде, а інша бере хабарі, створює струнку довершену систему, яка ніяк не може бути подолана правоохоронними органами, які є її невід’ємною частиною;
- відмовляючи собі в усьому на чому тільки можна зекономити, наскладати цілу панчоху грошей, віднести їх до банку, після чого вже ніколи більше не побачити, оскільки буде або криза і банки гроші не віддаватимуть, або через інфляцію вони перетворяться на купу папірців. Ще може розвалитися держава. У будь-якому випадку, сенс той же – віддати гроші і забути;
- в усьому перевершити сусіда: мати жінку з більшим розміром бюстгальтера, машину престижнішої моделі з більшим об’ємом двигуна, телевізор з більшою діагоналлю, комп’ютер з більшим вінчестером, дітей в елітнішій школі або інституті (елітність визначається розміром хабара, який потрібно дати аби чадо туди поступило), якщо сусід поїхав на море в Одесу, слід їхати відпочивати в Крим, сусід в Криму – ви в Турції, сусід в Турцію ви в Єгипет, сусід в Єгипет – ви звертаєтесь куди слід, щоб там з’ясували, звідки в нього гроші на те, щоб по Єгиптах відпочивати;
- відорюючи по одному сантиметру в рік відсунути межу з сусідським городом на півметра за 50 років;
- напитися на поминках сусіда, а в своєму заповіті замовити домовину хоча б на 10 доларів дорожчу тієї в якій він покоїться;
- знати симптоми та методи лікування (як традиційні так і не дуже) усіх можливих хвороб та болячок, рецепти приготування всіляких настоїв, відварів, мазей та присипок;
- знати динаміку зміни курсу долара до вітчизняної валюти з моменту появи зелених банкнот;
- знати футболістів усіх складів київського «Динамо», хто на якій хвилині виходив на заміну та отримував жовті картки у вирішальних матчах, знати авторів усіх голів та результативних передач у цих матчах, а також, в ідеалі, склади суперників;
- знати перипетії та героїв усіх можливих телесеріалів, та акторів, які ці ролі виконують, деталі їх особистого життя;
- знати біографії усіх партійних лідерів, час переходу з однієї партії в іншу, розміри їх статків, площі та поверховість маєтків під Києвом, на яких факультетах в яких закордонних університетах навчаються їх діти;
- щонеділі зранку ходити до церкви, по дорозі звідти повертати до кількох кафетеріїв (або до одного надовго), набути в результаті звірячого вигляду та завершити вихідний у сімейному колі сваркою з прокльонами, як мінімум, і мордобоєм, як максимум;
- постити 40 днів перед Великоднем, щоб у Святу Неділю врешті нажертися як свиня та напитися горілки до втрати свідомості;
- знати рецепти виготовлення самогону: традиційного (цукрового), бурячного (бурячанки), картопляного, з березового соку, карамельок та інших продуктів, які «по-зубах» дріжджовим бактеріям, а також рецепти виготовлення в домашніх умовах вина з усього, що достигає в українських садах, а особливо з того, що не встигає достигнути і при вживанні в необробленому вигляді викликає стійку оскомину.
Оце, мабуть і все. Поки що. Можливо, щось пропустив. Якщо пригадаю або придумаю, то допишу.
