Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 15310, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '34.238.138.162')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Щоденник

Кермо

© Роксоляна, 28-04-2009
Кермо  2 = 1+1
Коли його нема, я заставляю себе не любити. Не любити значить – не показувати слабкості. Немає нічого поганого в тому, щоб хотіти здаватись сильнішим. Але якщо любити, коли нема кого, то тебе будуть жаліти. Деколи я люблю коли мене жаліють, але не завжди. Лише тоді, коли я цього хочу, я хочу керувати жалінням себе. Керувати жалінням, любінням, хотінням себе.
Коли він збирається їхати, я його вже не люблю, але я переживаю. Було б добре керувати переживання за себе. Але він не керує, або просто хоче, щоб за нього переживали. Адже, переживання - стопроцентна гарантія потрібності. Потім я передумала. Мені здалось, що я насправді…боюсь.
           Чого?
           Не знаю.
           Що він не вернеться чи що не вернеться таким, як був?
           Він вже не такий як був.
Він почав часто кудись пропадати, часто не мати часу, а я часто не любити. А раптом він зникне, бо я розлюблю, або я розлюблю, бо він зникне. Я знаю чому так. Він побудував для себе стандарт під який, будь-що але підстоїться. І в цьому його стандарті я маю його чекати стільки скільки він побажає. Але я хочу хоча б бачити його раз на тиждень, а не на два місяці, хочу щоб мене обнімали, кохали, в кінці кінців ревнували… І я зробила так, щоб мене ревнували, але я захопилась. Я свого добилась – він мене дійсно  заревнував, тепер його черга боятись, почав просити зустрічей, почав мене проводити додому чи не щодня, дарував квіти, обнімав і цілував, як і тоді колись, але чим дальше тим більше мені подобалась моя т.зв. гра. Тепер я вже не впевнена чи він мені потрібний з своїми квітами, але все більше впевнююсь в тому, що мені просто необхідний той до кого мене мали ревнувати. Я загралась.  
Тепер я керую ним. Він потребує мене, йому важко без мене і він відчуває, що скоро буде кінець. Але мені вже все одно, це вже не наше життя, а два окремих.
А ще мені дуже страшно. Мені завжди було дуже страшно залишатись самій - тоді я чорнію…буде прикро…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Це про машину

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Костенко Олександр, 29-04-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 2.8703718185425 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …