-Яка вона в тебе класна, - не міг він натішитися, - така волога, така тугенька і така гаряча - гаряча... Така класна... кицюнька! І така м"якенька зверху, як подушечка...
-Ооо...х, ооо...у, ооо...й!!! ІЯ відчуваю те, що ти відчуваєш ...Я відчуваю тебе,,,
-Ооо...х, ооо...у, ооо...й!!! Яааааааааааак добре... Як дуже добре!, - палким ехом відлунювала її пристрасть йому в унісон.
-Ти така надзвичайна! Особлива! Не така як всі! Де ти взялася? Звідка впала на мою голову?!
-Ти - мій скарб дорогоцінний,- переконливо не вгавала вона, - я відшукла тебе, спочатку рік тому на концерті Океана Ельзи, а тепер тут на 5-тій мангетнській авеню, після року не відання і не чування, я знову тебе відшукала у стрімголовім потоці вечірніх пішоходів.
- І що ти у мені знайшла? Я звичайний, звичайнісінький, не такий як ти.
- Ти гарний, уважний, оптиміст... і,,, розмовляєш українською...та щей досить не погано. Ха-ха... Ти для мене найкращий, найрозумніший. Ти - мій Лев.
- У тебе таке божественне тіло, така гладенька шкіра, ідеальні груди, гарні ноги, витончені руки, а очі ненече два зелених океани, у яких я потопаю, - захоплююче перебивав її він.
- Ти мій білокачанний красене, мені подобаються твої розлогі плечі, на них так зручно спати, пропорційність твого тіла робить його струнким, а твої походи до спротзалу - пружним. А ще твоя посмішка, твій сміх, час що ми проводимо разом...
-А твій сміх!!! Якби сонце мало людський образ, то ним би було твоє обличчя, - як тепер! Я завжди хотів зустріти вчительку, стюардесу і пані старшу від мене...
-Ти робиш мене щасливою, - іскрилася вона блискучою посмішкою.
- Якби можна було продавати твій запах, то він би був найдорожчим парфумом у світі!
- Так, Sex in the Bottle, - вторила вона йому своїм сміхом.
А ще було:
-Кінчай у мене. Я так хочу відчути виверження твоєї лави у моє лоно. Кінчаємо разом...
А ще було:
Grey Goose Dirty Martini, морські делікатеси, сало з часником і довгі в ніч французькі поцілнки під зморкрілою від любощів пуховою ковдрою.
А ще були:
прогулянки по парку, музей-Метрополітен, подарунки на Різдво, знайомі незнайомці у Новорічну ніч і лише нас двоє у святковому вбранні, переїзд і збори до переїзду вперемішку з танцями та жартами.
А потім:
окреслилася на горизонті ще одна жіноча фігура, нова жива феміна, також з часів позаторічного знайомства, яка за столом у ресторані опісля різдвяної вечірньої служби сиділа біля нього, заволікала його в розмову своїм направленим на нього бюстом , вдихала його аромат Сhannell Sport Allure, подарованого мною і з захопленням махала руками перед його очима, ніби ненароком торкаючися на моїх очах всього його буття...
А вночі було:
- Вибач за передчасне виверження.
- Чому ти не кінчив у мене??
- Не видавай мої бажання за свої, - обдав, як холодною водою.
- А, розумію, це так як твоя пропозиція з одруженням? Коли ввечері пропонуєш мені вийти за тебе заміж , а на наступний день усвідомлюєш, що мотивував свій порив свіжеспеченною новиною, про свою колишню пасію, яка виходить заміж за якогось йолопа по зальоту. Дуже приємно.
- А, розумію, то ти мене посилаєш? То я геть піду звідси!,- як ужалений зривався з ліжка і похапцем одягався у потьомках.
- Ні, не роби так. Не роби так, так не поводяться, будь ласка не посеред ночі, не у таку зливу, зразу піся того як звершив кохатися зі мною. Ти вільна людина, ніхто тебе не тримає..Іди....Іди зранку... Куди хочеш...,- пояснювала вона примирливо.
Потім були сльози від образи та Інтернет посеред ночі і втішання, і міцні обійми, і палкі поцілунки, і злиття в єдине створіння, і виверження, і задоволення, і мир, і душевна збалансованність.
А на наступний ранок:
полетіла есемеска до вчорашньої, про те, що чоловіків ані вбити, ані жити з ними...І, що він зауважив, що вона до нього липла, як вогке рядно...
- Як так?!, - обурювалася вона, а потім хлюпнула, як багном, - ВІН хотів мені дати свій телефон!!!
- Навіщо ти їй посилала цей текст?, - виривався його голос з телефону.
- А ти навіщо давав їй свій телефон, як тільки я вийшла пі-пі, - заключила вона у відповідь?
- Ні я не давав його, а питав чи він у неї є,- поправляв він настирливо.
- Оттакої! І з яких же причин такий підхід більш оправданний? Невже вона так тобі сподобалася?
- Ні, не сподобалася, я лише хотів побачити, що вона робитиме далі,,,
- І вияснити заодно, що ж вона такого у тобі знайшла?...Ха-Ха... А вона, у свою чергу, певно, хотіла дізнатися, що ж я таке віднайшла, у самому центрі Мангеттена, на 5 авеню? Не може ж бути, щоб просто-напросто звичайнісінького українського самця!?
