Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 14629, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.238.228.191')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Жіноча проза

Захист

© Овчар Таня, 24-03-2009
Коли мені наснилися білі квіти, то я ніяк збагнути не могла, чому приснилися такі, а не червоні запашні..

Коли помер мій тато, то я зі смутком думала: чому помер.

Коли від мене відвернулись друзі, і я залишилась сама, то довго думала: чому тепер одна.

Коли до мене не приходили листи і телефон мовчав, то зрозуміла я що ти…

Що ти й раніш мене не помічав.

Коли мовчу сама собі, коли пишу сама собі, не потребую я нікого, та, коли плачу, коли болить, то я чекаю ту втішальну мить, що хтось мене зігріє теплом своїм, обійме й помовчить так по-дорослому, по-батьківськи, так сильно й мужньо.

Та я за тобою не плакала. Те, що ти від мене пішов - це ніщо у порівнянні з тим, що наснилися білі квіти, що помер тато, і я втратила в одну мить весь свій світ. Саме тому ти і не зробив  мені боляче, і не тримаю я на тебе ані образи, ані жалю, ані злості. Пішов і йди, не повертайся, не спокушай, не лицемір, бо я впущу, але повернешся ти вже не до мене, ніжної й лагідної, милої й привітної, всепрощаючої й люблячої, а стану я демоном без почуттів і милості, без любові і довіри. Бо повернення твоє викличе у мені тільки спокусу і насолоду, ту плотську насолоду, якої я все ще досі збагнути до кінця не можу, та відчуваю я, що ти мене не гідний. Вища я за тебе й за твої приземлені погляди. Та повернення твоє зробить тебе знову негідним мене, бо стану я іще більш приземленішою , іще більш  паскуднішою за тебе. Тож іди від мене. Я відболію всім і відразу. Одним помахом пера тієї птиці щастя я стала водночас найнещаснішої і щасливою, бо можу тебе відпустити не тримаючи на тебе ні образ, ні жалю…

Тепер мені не сняться квіти, я сама їх висаджую на підвіконні, у сні до мене приходять друзі, я пригощаю їх печивом. Коли сон закінчується, то я знову вимішую тісто і випікаю тістечка, у формі сердечок, щоб потім вночі роздати їх усім свої гостям.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

А спробуйте

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Антон Санченко Статус: *Експерт*, 25-03-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.8053879737854 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …