Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2623
Творів: 47906
Рецензій: 92717

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза П`єса-містерія на І дію з елементами чорного гумор

Душа за Львів

© Богдан Коломійчук, 12-03-2009
                                                                                  За мотивами книги Юрія Винничука
                                                                                   «Легенди Львова»
Дійові особи:

Лиськевич – чорнокнижник
Прозор – могильщик
Шипка – підмайстер Прозора
Луцик – львівський лікар
Відьма
Чорт
Марко – племінник Прозора
Ганнуся – його наречена

Діється в XVI столітті у Львові.

     Майстерня Прозора.  Декорації не змінюються впродовж усього дійства.
Уламки трун, хрестів і ще бозна чого. Враження загалом доволі моторошне.
             Сцена 1
      Прозор і Шипка
Прозор  Робота, юначе, у мене не важка, але копати ями, робити труни, насипати могили треба вміти. Врешті-решт, можна і не догодитию
Шипка (сміється)  Кому? Покійникам?
Прозор (серйозно)  Та ні, тим всеодно, принаймі, ще ніхто з них не скаржився, а от родичі бувають невдоволені, і тоді доводиться все знову...
Шипка  Розумію.
Прозор  Навряд чи. Але зрозумієш. Я б і сам справлявся, але літа вже не ті. Окрім того, мусить же хтось перейняти в мене це ремесло.
Шипка  Я буду старатись.
Прозор  Правильно! Тебе потім завжди пам`ятатимуть.
Шипка  Люди?
Прозор  Та які в біса люди! Ті забувають. Ні, вдячні тобі душі.
Шипка  Душі тих, кого я?..
Прозор  Так, душі тих, кого ти ховатимеш. Вони – єдині, хто не забував мене і завжди повертались у гості.
Шипка  І, що... Часто вони повертаються потім?
Прозор  Як тільки їх поховають, то приходять поговорити про похорон. І згодом, через день-другий.
Шипка  І до мене вони приходитимуть?..
Прозор  А ти їх, що боїшся?
Шипка  Коли хоч би раз бачив, то може б і боявся, а так, Бог милував...
Прозор Нічого, будеш у мене підмайстром – побачиш. А там, гляди, за рік-другий і мене заміниш. Подивлюся, чому тебе навчив, хе-ге, сам відчую...
Шипка  Ага, а потім прийдете до мене після похорону
Прозор  Неодмінно, юначе, неодмінно. Я тебе не покину.
Шипка (вбік)  От гадство! Все життя про таке мріяв...
Прозор  Що кажеш? Може ти голодний? То ось, ще зупа лишилась.
Шипка  Та можна було б...
Прозор (по-батьківськи)  Ти  їж, їж не соромся.
Шипка береться за ложку, але раптом завмирає з виразом жаху на обличчі.
Прозор  Що трапилось, юначе?
Шипка  А кому це м`ясо належало к-колись?..
Прозор  Я, щиро кажучи, не розгледів. Втім, хто б це не був, гадаю, що він не образився. Нащо йому вже та рука? З ким він буде вітатися на тамтому світі? Га? Хе-ге!..
Шипка  Мені недобре...
Прозор  Нічого, звикнеш.
Шипка  Ви гадаєте?
Прозор  По собі знаю. Навіть могильщику треба щось їсти.
Шипка  Може у вас тут бодай пацючки якісь є?
Прозор (співчутливо)  Нема вже, мабуть, років з двадцять.
Чується стукіт в двері
Прозор  Збігай, Шипко, відчини.
Шипка виходить. В ту ж мить, чується його несамовитий крик.
Прозор  Хай йому грець! І чого б я так надривався?
Повертається Шипка з перекошеною від жаху фізіономією.
Шипка  Та-ам... До вас...
Прозор  Та хто? Чорти б тебе!...
Шипка  С-с-смерть.
Прозор  Знов ця стара? Що їй потрібно?
Шипка  Я, чомусь, не запитав.
Прозор  Та клич вже.
Шипка виходить

                       Сцена 2
         Заходить Лиськевич, знімаючи маску смерті.
Прозор (радісно)  А трасця б мене побила! Таких панів упізнавати треба, Шипко... Заходьте, добродію.
Лиськевич  Зовсім я не «добродій», Прозоре.
Прозор  Еге ж! Так мені налякати підмайстра... Аби-сь тепер заїкою не зостався.
Лиськевич  Так, я в доброму гуморі.
Прозор  Бачу.
Лиськевич  Гаразд. Ти знаєш, чому я прийшов...
Прозор  Та ж бо знаю. Ви рідко дарма приходите, та вже коли приходите, то їден світ стає на роги, а другий – на вуха.
Лиськевич  І знаєш з ким тут маю зустрітися...
Прозор  Знаю, пане, я теж із ним колись ся здибаю, але зараз волів би зникнути, якщо ваша ласка.
Лиськевич  А ти потурбувався, щоб нам не завадили?
Прозор  Звісна річ... Хіба що...
Лиськевич  Що?
Прозор  Мав прийти мій племінник...
Лиськевич  Здурів?
Прозор  Та, прошу пана не турбуватись, він має бути аж по обіді.
Лиськевич  Ти мені гляди.
Прозор  Ну, я пішов, пане.
Лиськевич  Йди собі.
Прозор (не рухаючись)  То я, теє, хе-ге, зникаю...
Лиськевич  Та йди вже до вражої матері... Тьху, западись ти... на!  (Дає гроші).
Прозор (виходячи)  Красненько, панові, дякую.

            Сцена 3
       Лиськевич і Чорт
Чорт (заходячи, співає):
Ой, у Львові на риночку
Пізнав я дівчиночку
Та так вже кохався
Аж піт з мене ллявся
Бігме, присягаю,
що навіть не знаю
Чи панна була, чи вдова...
Лиськевич  Видно пана по халявах
Чорт  По халявах, кажете? І вас бачу... Салом намащені. (Штучно) Ха-ха! Жартую. Маю справу до вас, пане Лиськевичу.
Лиськевич  Отже, і я маю.
Чорт  Цимес пікіс! З чиєї справи почнемо?
Лиськевич  Певно з вашої, бо ви гість.
Чорт  Гість? Хе! Гостем я був би там, у вас, а від цього місця однаково, як туди, так і туди (показує в різні боки).
Лиськевич  Всеодно, маю за честь вислухати вас першим.
Чорт  Коли так... Маю до вас, пане чорнокнижнику, справу хвінансову. Хочу орендувати ваш млин. Двіччі на рік: в ніч перед Івана і в ніч перед Пилипа.
Лиськевич  А не буде вам затісно? Там і так повно усілякої нечисті.
Чорт  Не ваш клопіт, ми помістимось.
Лиськевич  Гаразд, я згоден.
Чорт  Яку пан хоче оплату?
Лиськевич  А яку б ви призначили?
Чорт  Сто злотих достатньо?
Лиськевич  Красно дякую. Пхався б я сюди за сто злотих.
Чорт  Тоді призначайте самі.
Лиськевич  Що ж, перейдімо до справи моєї. За цю оренду ви заплатите мені...
Чорт  Чим? Кажіть, я поспішаю.
Лиськевич  Матінка ваша жива-здорова?
Чорт  Жива, що її трафить.
Лиськевич  От і принесіть мені її каблучку.
Чорт  Го-го! А не зажирно буде, пане Лиськевичу?
Лиськевич  Млин вам потрібен негайно?
Чорт  Ну-у...
Лиськевич  Знаю, що потрібен.
Чорт  Гаразд, але моїй матері буде потрібна додаткова застава. Наприклад, ваша душа. Ох, її це потішить...
Лиськевич  Що ж... Але і я маю умову. Щодо вас.
Чорт (обурено) А може годі?
Лиськевич   Останню - ви не повинні цілувати смертних дівчат.
Чорт  Дивна умова... Боїтеся суперництва, пане Лиськевичу?
Лиськевич  Аж ніяк! Проте, нічого тут розносити усілякі болячки.
Чорт (після паузи, дістаючи з-за пазухи згорнутий папір)  Ось цирограф. Тут все, як хочете. Підписатися мусите кров`ю.
Раптом чуються кроки і вони ховаються

           Сцена 4
       Ганнуся і Марко
Ганнуся  І куди ти мене привів, Марку? Що це за місце? Так жахом і проймає...
Марко  Хіба аж так? Поглянь, лишень, як тут цікаво.
Ганнуся  Вогко, холодно, хробаки повзають. Еге ж, цікаво...
Марко  Тут жиє мій вуйко.
Ганнуся  Жартуєш?  Хто тут може жити?
Марко   Вуйко мій, кажу тобі, тут жиє... (лагідно) Ганнусю, я теє... Не дарма тебе сюди привів. Окрім вуйка я нікого не маю, от і хочу, бодай у нього просити благословення на наш з тобою шлюб.
Ганнуся  Йой, людоньки, геть здурів мій Марко!
Марко  Та чого ти? Мамця ж твоя не проти.
Ганнуся  От цікаво! А я?
Марко  О, на маєш! Я ж бо гадав, що ти мене любиш.
Ганнуся  Та вже люблю, люблю. Але те могло б бути якось і по-людськи. Витяг би свого вуйка на світ Божий, перед людські очі з цієї усипальниці.
Марко  Та, розумієш, дивний він, мій вуйко Прозор. Ніби як світла боїться.
Ганнуся  Ой, Боже, то він упир!
Марко  Та хто об тім зна... Може й упир. Та що тобі від того?
Ганнуся  Що мені від того? Та щоб мене благословляв до шлюбу якийсь упиряка... Марку, любий, ходімо звідси.
Марко  Чекай. Ти ж його навіть не бачила. Може він видасться тобі не таким страшним. От я його зараз погукаю. Вуйку Прозоре! Агов, вуйку Прозоре! Де ви є?! Вуйку Прозоре!

              Сцена 5
         Ті самі і Прозор
Прозор (заходячи)  Цить! Цить, вражий сину! Чого пащекуєш? Де ті пани, що тут були?
Марко  Може ся сховали, бо я нікого не бачив.
Прозор  Ет! Розумний який! Чого так рано явився? Ти ж казав, що прийдеш по обіді.
Марко  Та ж бо пробачте мені за спішність, але така справа...
Прозор  Та кажи, чого тягнеш?
Марко  Та ось маю дівчину, любимося ми з нею вже зо два роки. Того й прийшов до вас – просити благословення...
Прозор  Про мене, женися ти хоч на бісовій дочці!
Марко  От ви який, вуйку, я ж бо до вас, як до рідного, а ви мені що?.. «Женися на бісовій дочці»!.. Не годиться так!
Прозор  Ти мені, сучий сину, як будеш пацекува... Гай, Марку, чи ж не Вовчківну ти вибрав собі за жінку? Ото файна краля! Це ж і віно за нею буде?
Марко  Та буде вже, буде.
Прозор  Ну, то женись, благословляю. Спочивайте в мирі, діти мої... (Ганнусі) Слухай-но, доню, кажуть, що дід твій трохи того вже... хе-ге...старий. То ти ж передай йому, що могильщик Прозор має чудові домовини. Він, коли хоче, може навіть прийти, приміряти, яка йому в пору, а яка ні, яка вузька, а яка заширока. Бо, буває, зачиняєш віко, а воно на писок тисне так, що нема ради, тоді мусиш голову вухом доверху повертати... А-йно, бува, що не повертається, то тоді тільки «хрусь!»...
      (Марко і Ганнуся непомітно виходять)
А ще, бува, пузо велике, мов діжка, тоді також клопотів не обераєшся. Повертай, не повертай, все марно. Мусиш переробляти віко. І так все життя,,,
           (Виходять Лиськевич і Чорт)
Цілісінький вік труни, ями, хрести, вінки... Мені одному весело, коли всім сумно. А коли мені сумно, всі, чомусь, хочуть веселитися. Ет! До чорта таке життя...
Чорт  Красненько дякую, обійдуся.
Прозор  Йой, пане, та не гоже так лякати чесних людей
Чорт  Плетися звідси. Ми з паном ще не закінчили розмови.
Прозор  (виходячи, тихо)  Щоб ви всі позападалися...

         Сцена 6
    Чорт і Лиськевич
Чорт  Гм, то що ви там казали, пане Лиськевичу? Не цілувати смертних дівчат?
Лиськевич  Атож, атож.
Чорт  Тут цирограф трохи зім`явся, це нічого? Може б я виробив новий?
Лськевич (вириваючи з рук)  Е, ні! Давайте сюди цю папірчину!
Чорт  Прошу! Ось маєте ножа, розписуйтесь.
Лиськевич проколює пальця іпідписує цирограф
Чорт (убік)  Ух і гарнюні ж дівки на цьому світі. Не те, що мої грішниці. Ці такі безвинні, тендітні, вразливі, так і ваблять до себе своєю непорочною душею. А ця, певно, найгарніша у Львові, Ганнуся... Та дуже вже вона запалася з оцим Марком. Побратися вирішили. Хе! І цей-от, знав, що за умову ставити – не цілуватися. А спробуй тут, стриматись. Ох, я б ухопив би її в обійми та...
Лиськевич  Що ви там кажете?
Чорт  Я?.. Ухопив би цей цирограф та й гайда до своїх грішниць.
Лиськевич  Будь ласка, я вже його підписав. Коли, смію запитати, отримаю я каблучку?
Чорт  Та хоч сьогодні ввечері. На цьому самому місці, якщо вам підходить.
Лиськевич  Якнайліпше.
Кланяються і розходяться

            Сцена 7
    Прозор, пізніше відьма
Прозор (заходячи)  Ну, нарешті! Розлізлися! Порозповзалися! Їден туди, другий туди. Тьху, щоб вас... В мене тут не майстерня, а Господь знає що, перелаз. Потупцяють тут, хробаків порозчавлюють і підуть. А мені тут жити з цими хробаками розчавленими. Хоч бери та й ховай іще й їх...
Відьма (заходячи) Що ти тут белькочеш наодинці? Чи, бува, з глузду не з`їхав?
Прозор (з відчаєм)  О, що я казав... Хоч би постукала.
Відьма  Бігме, здурів. Що то з тобою? Відколи то я маю стукати? Невеликий пан.
Прозор  Гаразд, а ти чого прийшла?
Відьма  Пам`ятаєш, що мені обіцяв?
Прозор  Звиняй, забув.
Відьма  В голові в тебе дірка! Коли Маньку однооку хоронив, пам`ятаєш?
Прозор  Щеб пак! Вона ж з десять день помирала! Ледь дочекався!
Відьма  Я просила грудочку землі з останньої лопати.
Прозор  Та забув!
Відьма  А шляк би тебе трафив! Чи то так важко було зробити?
Прозор  Та годі тобі, не гнівайся. Ще колись, якусь відьму хоронитиму, про тебе згадаю, що мало їх у Львові? Он Лиса Гора ввечері, аж кишить. Сама знаєш, бо й тебе під ратушу на вогник варто було б.
Відьма  Ну, ну. Ти мені не базікай.
Чути стукіт у двері
Прозор  Це ж треба! Постукали... Шипко, відчини!

       Сцена 8
    Ті ж і Луцик
Луцик (заходячи)  Дай Боже, паньству!
Прозор  Дай Боже й вам, того, що й нам.
Луцик  Маю для вас, пане Прозоре, приємну новину, бо мав сьогодні багацько пацієнтів.
Прозор  О, то дуже файно, пане дохторе, бо в мене вже з десяток домовин завалялося. Нарешті почну виганяти звідтам упирів, а то геть перестали платити за оренду. То де ж ви нині лікували хворих?
Луцик  Двох на Ринку: у Вільчків та Гебелів, в соляра Івана на Руській та в бляхаря Яна на Бляхарській.
Прозор  О, то є люкс! Чотири домовини! Не знаю, навіть, як вам дякувати.
Відьма  Про подяку, пане дохторе, можете не мріяти. Всеодно цей старий пеньок забуде.
Прозор  Цить дурна! Агов Шипко!

      Сцена 9
   Ті самі і Шипка
Шипка (заходячи)  Що накажете, майстре?
Луцик  Отакої! Я так і подумав, що десь уже цього хлопця бачив, але в сінях у вас трохи темно, то я добре не розгледів.
Прозор  Ви його знаєте? Це  мій підмайстер.
Луцик  Щеб пак! Він був моїм підмайстром! Га, Шипко, ти чого від мене втік?
Шипка  Бо думав, що здурію, пане дохторе...
Луцик  Овва! Ато ж чого?
Шипка  Я скажу чого! Хворий у вас жодного разу не одужав. І не дивно! Ви ставите клізми, коли потрібно пускати кров, і пускаєте кров, коли потрібна просто клізма! Від ваших дурнуватих мазей та примочок замість одного чиряка з`являються десять інших – один кращий за іншого, а звичайнісінький синяк ледь не одразу перетворюється на виразку. Після ваших операцій хворі позбуваються органів, які, на вашу думку, їм зайві... Пам`ятаєте того москаля? Що ви йому повідрізали?
Луцик   Еге ж, живучий попався. Того виявилося замало.
Шипка  Замало! Бродить тепер довкола ратуші і питає кожного, кого зустріне, тоненьким голосочком: «Чи далеко ще до Москви?».
Прозор  Ах ти волоцюго! То тепер ти до мене прийшов? Хочеш у мене вчитися?
Шипка  Бачу, що й ви не ліпший від дохтора.
Прозор (закочуючи рукави)  От я тобі зараз покажу «ліпший-неліпший». Будеш ти в мене «ліпшим-неліпшим».
Відьма  Ану геть! Чого вчепився до хлопця? Йди-но, краще до своїх упирів.
Прозор  Тьху! І піду! (виходить).
Луцик  То й я з вами, коли дозволите. Цікаво поглянути на такий експонат. (виходить).

       Сцена 10
    Відьма і Шипка
Шипка  Дякую, пані, що мене оборонили, але якби не даремно, бо тепер не знаю, куди йти. І до кого знову найматися.
Відьма  Та що ти, юначе, йди до мене у підмайстри. Хочеш стати відьмаком?
Шипка  А чому ви мене навчите?
Відьма  О, багатьом речам! Наводити порчу, готувати отруту, викликати  духів... Всього, чого забажаєш!
Шипка (тікаючи)  Я таки повішусь!
Відьма (сама)  І чого тікати? Взявся десь такий полохливий, а ще й не вгодиш йому. Ну, та йди собі... Може, болячку яку услід послати? Зараз подумаю... Чуханку, біганку...

     Сцена 11
   Чорт і Відьма
Чорт (з`являючись)  Бонжур, мадам! Смію заперечити, ніякої болячки посилати услід не треба. Не витрачайте свою дорогоцінну силу дарма.
Відьма  Ой, ну це вже, як пан побажає, ні, то ні...
Чорт  Краще дозвольте скористатися цією дорогоцінною силою мені.
Відьма  А ви хто, дозвольте запитати?
Чорт  Люцифер, до ваших послуг.
Відьма  Ха-ха! Неправда! Відколи ж то Люциферу потрібні мої послуги?
Чорт  Віднині. Дещо, все-таки, не в моїй силі, яким би прикрим це не було. Не над усім я владний, зате багато чого можу дати вам, коли погодитесь на угоду зі мною.
Відьма  І що ж так панові потрібно?
Чорт  Серце однієї молодої красуні, Ганни Вовчківни. Знаю, ви маєте безліч способів задурювати людям мізки, от і втовкмачте їй у голову, що вона кохає тільки мене в цій подобі, а не того Марка. А ви чому смієтесь, дозвольте запитати?
Відьма  Тепер я вірю, що ви – Люцифер.
Чорт  Гм, і чому?
Відьма  У вас зі штанів стирчить хвіст.
Чорт  О, пардон! (Запихає хвоста назад у штани). То що? Ви погоджуєтесь?
Відьма  Залежно від того, що отримаю натомість.
Чорт (зітхаючи)  Ой, та все, що забажаєте. Золото, срібло, діаманти, перли... Палац з краєвидом.
Відьма  У мене своя ціна. Є в пана така річ, що виконує довільні бажання. Ось вона зараз і при вас – каблучка вашої матері.
Чорт  Що? Я ще розумію чорнокнижник, але якась дурна відьма... Пані, виберіть щось інше.
Відьма  Е, ні! Вар`ятів тут нема! Давайте каблучку, або довіку чекатимете на свою Ганнусю. І не дочекаєтесь, бо голубка ця після гробу потрапить до раю.
Чорт  От навіжена баба! Ну, що ж тобі, окрім каблучки, нічого іншого не треба? Ну, хочеш мітлу таку, що будеш літати, мов вітер?
Відьма  І не подумаю.
Чорт  Ну, хочеш зроблю тебе найгарнішою кобітою у Львові?
Відьма  Я й так нівроку. Он сватаються до мене ледь не щодня, і паничі, і пани поважні, і лавники, і урядники... Та сам бургомістр! Той, щоправда, жонатий, та дарма. Жонатий-нежонатий, поважний-неповажний, а через балькони і вікна лазить, мов юнак.
Чорт  Та буде вже тобі вихвалятися! Давай завершимо цю справу – все, крім каблучки.
Відьма  Не буде каблучки – не буде нічого.
Чорт  Нащо вона тобі?
Відьма  Спитав! Дурно не лежатиме.
Чорт  Щоб тебе! На, маєш! Та гляди, коли обдурила...
Відьма (хапаючи каблучку)  Та де вже там! Матимеш свою Ганнусю. Ось я піду, а вона прийде... (Виходить).

           Сцена 12
     Чорт, пізніше Марко та Лиськевич.
Повільно заходить Ганнуся. Погляд порожній, наче у сновиди
Чорт  Невже одурила! І кого? Мене, самого Чорта. І що ж я накоїв! Порушив угоду з Лиськевичем... (бачить Ганнусю). А щоб той Лиськевич! Ось і ти, Ганнусю, вже забула про свого Марка. Станеш королевою потойбіччя. Хочеш? Чого мовчиш? Йой, та ти, як мумія. Клята відьма! Та нічого... (обіймає Ганнусю і цілує).
Вбігає Марко з величезним дрючком
Марко  Агов, пане! Чи не забрали б ви свої клешні від моєї нареченої?
Чорт  Ти де, гаспиде, взявся?
Марко  Де треба, там і взявся! Ганнусю, люба... Чуєш мене? Це, певно, не людина, а сам чорт, коли так тебе поплутав.
Чорт  Який здогадливий! Але не я її поплутав... Сама до мене прийшла.
Марко  Ганнусю, скажи, що це брехня. Та бодай глянь на мене!
Чорт сміється і ще раз цілує дівчину
Ах так! Тоді я вас обох...
Кидається на Чорта, але той, не відпускаючи дівчини, вихоплює шаблю і легко його відкидає
З`являється Лиськевич
Лиськевич  Щось занадто ви розгулялися на цьому світі, шановний пане. А, між тим, вже двічі порушили нашу угоду.
Чорт  То може вирішимо суперечку по-шляхетськи? Чи не завгодно буде вам помірятися силою?
Лиськевич (вихоплюючи шаблю)  Де вже мені смертному...
Чорт відпускає Ганнусю і кидається на Лиськевича. Бій рівний. Врешті, обидва розходяться в різні боки, нічого не вирішивши, але залишаючись на сцені.

       Сцена 13
   Ті самі і Луцик
Луцик (обережно заглядаючи)  Чи є поранені, дозвольте запитати, паньство?
Марко  Лікарю, а йно сюди! Гляньте, що з моєю Ганнусею! Ніби дихає, але ніц не мовить..
Луцик нахиляється над дівчиною, але в ту ж мить розгинається і несамовито кричить
Луцик  А-а-а-а-а-а-а-а-а!!!
Марко  Ви чого? Геть сказилися?
Луцик  А-а-а-а-а-а-а-а-а!!!
Марко (хапаючи Луцика за барки)  Ану кажіть, бо душу витрясу!
Луцик (вирвавшись і тікаючи)  Чума-а-а-а-а-а!!! У Львові чума!

      Сцена 14
   Лиськевич і Чорт
Лиськевич (дістаючи колоду карт)  Тепер розкинемо карти, шановний пане. (Здає) Це ось, моя душа, це ось, мій млин, а це ваша обіцянка не цілувати смертних дівчат і заплатити мені каблучкою вашої матері. Не б`ється, як бачите. Так що повертайтесь до свого пекла, і до зустрічі.
Чорт  Не поспішайте, пане Лиськевичу (відбмрає колоду і викладає дві карти). Двоє людей заразилися чумою (висипає колоду), отже спалахне епідемія в цілому Львові. Хочете, я врятую Львів за оцю карту? За вашу душу? А ви заберете собі всю колоду. Що скажете?
(Після паузи Лиськевич рвучко хапає з рук Чорта  колоду і повільно опускається на підлогу)
Душа за Львів! Найкраща моя угода! (Виходить)
      На сцені лишається мертве тіло Лиськевича
                                 Гасне світло
                                     Завіса

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.76463890075684 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …