Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2627
Творів: 47995
Рецензій: 92786

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авантюрна проза

Lights

© Надін, 03-03-2009
Вже в котре стою на цьому мосту, дивлюсь як піді мною пролітають машини, маршрутки, вантажівки. чомусь люблю це місце, незважаючи на шум мені тут легше думати. Люблю вечір, вогні проїжджих машин, спокійну музику в наушниках. Бракує зірок.
Ось вже годину стою, дивлюсь на ті машини, люди поспішають, постійно кудись поспішають, не задумуючись чого. Надоїло дивитись на дорогу — розвертаюсь і кидаю погляд на небо — зірки так і не з’явились, та й нащо вони. Щось летить і блимає, літак напевне(сидять там зараз якісь товстопузи і думають якби не розбитись, в когось може панічний страх висоти, як в мене, і він зараз п’є щоб менше хвилюватись, чи спить і бачить як розбивається літак, полум’я, крики, мати, трупи) але що мені до них. З якимось незрозумілим жахливо неприємним гуркотінням проїжджає старий жигуль, одна маршрутка обганяє іншу, яка, як завжди в нас буває, зупинилась де попало щоб висадити верескливу тьотку (і про що вони думають! там ж стільки людей!) Спостерігаю зверху це все божевілля і потрохи розумію що таке щастя.
Так щоб коротко описати мою ситуацію: повна фінансова залежність від батьків, ніяких стосунків вже досить довго(постійно втираю всім а в першу чергу собі що В МЕНЕ НЕМА ЧАСУ НА ВСЯКУ ФІГНЮ, типу кар’єра, навчання і т.д.), сесія(стандарт), постійні якісь проблеми, напряги, катастрофи(типу як невчасні пмс і по гірше), КРИЗА В КРАЇНІ(аж смішно)), навіть друзі і ті постійно брешуть і зраджують(але в чому їх звинувачувати? така ж людська природа, брешуть всі, просто в одних добрі наміри в інших — недуже)
Але чомусь я впевнена що я щаслива, це йде з середини, щось заповнює всю тебе. стою усміхаюсь сама до себе:) і дивлюсь в небо в якому нема зірок і літак вже давно пролетів, а повз мене проходять люди, які якось дико на мене дивляться(трохи навіть зі страхом), ще б, уявляю що я б подумала побачивши дівчину яка з моста нависає над дорогою:)))

Розумію що вже близиться до півночі і треба звідси іти, але чогось так не хочеться. Цей міст, я сюди приходжу рідко, не тому що нема часу, просто не завжди хочеться думати, копатись в собі, щоб не нарити якогось гною. Що ж, іти так іти! головне не оглядаючись(ніколи не оглядайся назад)
вже наперед знаю маршрут: всіма забуті вузькі вулички-лабіринти, їх в нас багато. Майже північ. не страшно? — та який там страх коли я майже лечу…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Молодець!

© Phoenix, 20-04-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.137167930603 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …