Добрий день вам, шановні радіослухачі. Щиро радий привітати вас на церемонії закриття Національно-визвольних змагань 1917-1921 років. Ще кілька годин тому по всій Україні проходили фінальні змагання з багатьох дисциплін, а вже зараз майже всі учасники зібралися разом на цю урочисту ходу. Уявіть собі, ще нещодавно ці достойники були один одному супротивниками, а тепер вони йдуть всі разом пліч-о-пліч в єдиній колоні, посміхаються, тиснуть руки, обмінюються домашніми адресами, обіцяючи навідувати один одного у Франції чи Германії.
Попереду йде делегація одного із господарів змагань - Української Народної Республіки. Ця молода команда, не зважаючи на серйозні проблеми організаційного характеру, гідно виступила в багатьох дисциплінах. Команда УНР стала тріумфатором усіх змагань із бігу, як на короткі, так і на довгі дистанції. Лише команда Гетьманату змогла скласти гідну конкуренцію унрівцям в деяких швидкісних дисциплінах. Так пан Скоропадський чесно виборов "золото" у перегонах на паровозах, змусивши Винниченко та Петлюру поділити між собою "срібло" та "бронзу". До речі, двоє з вищезгаданих атлетів не дочекалися завершення змагань, і тому відсутні та цій урочистій церемонії.
Увага, зворушливий момент. Члени команди УНР взялися за руки із членами команди ЗУНР, символізуючи непорушну дружбу між собою. Лише політичні причини не дозволили виступити їм єдиною силою. Що ж, будемо сподіватися, що на наступних змаганнях вони зможуть подолати цю проблему. Тоді в них буде шанс зайняти перше загальнокомандне місце у неофіційному заліку.
ЗУНР традиційно є фаворитом у гірських дисциплінах. Згадаймо хоча б їхню нещодавню перемогу на горі Маківці. Але, на жаль, регламент Національно-визвольних змагань 1917-1921 років не передбачав дій на високогір'ї. Та все ж без медалей славні мужі з ЗУНР не залишились. Атлети з цієї команди отримали нагороди різних ґатунків за плавання. Особливо щасливою для них стала вода ріки Збруч, яку вони вдало перетнули кілька разів в обох напрямках. Нажаль, зунрівцям не вдалося завоювати "золото" у битві за Львів, програній польській команді. Але ж, головне - не перемога, а участь. Сподіваємося, рано чи пізно їм у цьому пощастить.
До речі, а от і Польща. Наш західний сусід на початку змагань мав кілька серйозних невдач. Але згодом польські учасники змогли переломити тенденції й взяли нагороди майже в усіх дисциплінах, на які розраховували.
За поляками йде об'єднана німецько-австрійська команда. Її учасники добре себе показали у змаганнях з важкої атлетики. Нажаль, політичні обставини на Батьківщині спортсменів не дозволили цій команді зайняти перше місце в неофіційному медальному заліку. До того ж, слід зазначити, що для об'єднаної німецько-австрійської команди головний трофей змагань був супутнім до власних спортивних завдань. Якби вона його прагла у першу чергу, то команда більшовиків не пройшла би навіть відбіркові турніри. Згадаймо також про те, що німецька команда виступила спонсором команди більшовиків та допомогла її капітанам дібратися залізницею до тренувального табору.
Зразу за німцями біжить команда Гетьманату. Як уже було згадано, капітан цієї команди і заразом володар єдиної вибореної нею медалі не присутній на церемонії закриття. Окрім "золота" з перегонах на поїздах команда Української Держави запам'яталася лише багатьма корупційними скандалами щодо навмисного здавання власних позицій німецько-австрійській збірній.
За гетьманцями під барабанний бій марширує Біла Гвардія. "Білі" очікувано завоювали найвищі нагороди у стрільбі, а, на останньому етапі змагань, й у плаванні. Останнє "золото" буквально годину тому їм принесла довга вода Чорного Моря.
За білогвардійцями на тачанках через усю Україну дефілює армія Батьки Махна. Дивно, ще тільки-тільки вони були в іншій частині країни, а вже зараз разом з усіма командами, що вже пройшли, махновці наближаються до західного кордону УРСР, роблячи нетривалі зупинки на своєму маршруті, грабуючи каси, лякаючи людей, розстрілюючи місцеву адміністрацію. В цілому, за цими діями легко упізнати загальний стиль змагань цієї команди. Махновці отримали кілька гучних проміжних перемог у кінських перегонах і стрільбі по рухомих цілях. Деяких висот вони досягли й у шашках, особливо, після трагічної загибелі колишнього чемпіона - більшовика Чапаєва. Але врешті-решт вони поступилися чемпіонством у цих дисциплінах команді більшовиків й увозять із собою лише утішливі дипломи учасників змагань.
Чуєте гул на трибунах? На стадіоні з'являється абсолютний переможець Змагань - збірна більшовиків. Нехай хтось скаже, що ця команда виборола стільки медалей лише через неспортивні махінації, систематичне порушення правил та нечесну боротьбу. Але, все рівно, не можна не віддати належне команді, що вступала у змагання явно не у ранзі фавориту, але, тим не менш, отримала більше перемог, ніж всі інші збірні разом узяті, та закономірно опинилась на першому загальнокомандному місці. От, що значить воля до перемоги, віра у власні можливості та вдала організація процесу. Завдяки своїм перемогам більшовики стають володарем головного трофею - України, принаймні, до наступних змагань.
На честь переможців у небі з’являються салют.
А на цьому наша трансляція сягає кінця. Змушений з вами прощатися. До нових зустрічей років за двадцять!
