Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50933
Рецензій: 95688

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 13987, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.236.18.23')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Казка

Казки старої сосни

© Василь Тибель, 13-02-2009
Коли направляючись до лісу, вийдеш на пригірок, минувши поросле осокою болітце, то неодмінно побачиш її – стару сосну. Вона стоїть гордо, ніби воїн перед строєм, за сто метрів попереду темної, майже  суцільної стіни густого мішаного лісу. Розлога, пошарпана, з повикручуваними вітром гілками. Здається, вже зовсім всохла, з порепаною, потрісканою корою, та коли глянеш на вершки, вони вкриті міцною як панцер темно-зеленою глицею. Дерево настільки старе, що навіть саме не пам’ятає скільки йому років. Воно стояло тут завжди, на передліссі й перше приймало удари буревіїв і вітрів, тому кора в кількох місцях здерта до сухого блискавицями, помережена старечими зморшками, а в товстому стовбурі, біля самої землі чорніє здоровенне дупло. Таке велике, що можна скрутившись клубком туди влізти і слухати шепотіння сторічних гілок. І іноді, коли добре вслухаєшся, можна почути казку.

                                                                   Берізка

Серед густого високого сосняку росла тендітна берізка. Як вона сюди потрапила знав хіба старий дятел, бо він знав усе. Інші тільки здогадувались: можливо вітер заніс сюди зернятко, а може то птахи, несучи на своє нове гніздо гілку в дзьобі, привітались із сусідами під час польоту. Як би там не було, а виросла вона саме тут серед міцних товстокорих сосен. Ті, можливо, із благородства, помітивши що вона така маленька, тонкокора і тендітна – розступились, даючи найбільше світла молодій сестриці, тому навколо берізки була невеличка галявина. Всі в лісі полюбили берізку, за її незвичайні білокорі гілки. Навіть галасливі сороки злітались сюди посперечатись у кого з них біліші боки і кому більш пасує посидіти на цих білесеньких вітах. Сосни затуляли її від холодних злих зимових вітрів і вона зростала красунею. Будь хто мандруючи лісом не міг не замилуватись помітивши її.  Ні в кого не піднімалась рука образити красуню.

В той день було сонячно, люті сніжні місяці уже минули і до лісу завітала весна. Сніг потемнів просів і в деяких місцях уже грілись на сонці темні лисини землі, вкритої прілим листом.  Берізка мружилась проти сонця, підставляючи лагідному промінню свої ніжні віти. Вона дуже любила весну: гамірливу, веселу, радісну, що приходила на зміну зимовій тиші.  Заслуховувалась гомоном дрібного птаства, дзижчанням  пробуджених теплом комах берізка привітно махала білими гілками першим  ключам гусей, що повертались із вирію. Вони пролітали зовсім низько і голосно кричали над лісом. Все наповнювалось новими невідомими весняними пахощами.

Несподівано, десь із глибини лісу, до берізки долинули звуки кроків по мокрому розлізлому снігу і тріск гілок. Лісом ішла Недобра людина.  Чому саме недобра? Від неї навкруги розходилось недобро . Уся її одежа, постава і погляд виділяли недобро. Сірий плащ, застебнутий під саму шию, сіра плетена шапка натягнена на самі очі, чорні гумові чоботи, жовте загострене обличчя, тонкі губи, маленькі злі очі з колючим поглядом. Все свідчило в цій людині вмерла любов. Вона йшла по лісі і щось постійно бубоніла собі під ніс. Недобра людина не любила весни, не любила нічого красивого живого, та й нічого на світі вона не любила. Тримаючи в руках палицю, вона іноді зупинялась і з люттю збивала сухі сучки із молодих сосен. Навіть гамірливі птахи притихли на вершечках взрівши Недобру людину.

- Яка паршива ця погода. Ненавиджу цей мокрий сніг. Ніде немає порядку! Гілки чіпляються за плащ. Сосни ростуть не рядами. Не має порядку ніде. А це ще, що за деревина? Всі сірі, а вона біла! Що краща за всіх?
Недобра людина підійшла до берізки і кілька разів труснула, намагаючись зігнути красуню. Потім вдарила палицею по корі.
- Куди дивляться лісники, чому не зрубають? Ну немає в нас ніде порядку! Навіть в лісі не можна відпочити.

Недобра людина набрала в жменю мокрої землі й заходилась вимазувати білий стовбур. Потім підстрибнула, вхопила кілька ніжних гілок, зі злістю відломила і кинула на сніг. Із ранок потік сік. Недобра людина спробувала сік на смак.
- Гіркий, тьху! Не ма порядку! – Хляпаючи по розкислому снігу своїми здоровенними чобітьми Недобра людина пішла собі далі.

А берізка заплакала. І плакала вона не так від болю, хоча поламані гілки дуже боліли, як від образи. Для чого, для чого було тій людині так вчиняти з нею? Тільки тому що в неї білі гілки? Нащо було ламати, хіба ж вона заважала їй пройти, чи не було інших сухих гілок? Але ніхто не чув плачу берізки. Та якби Недобра людина і почула берізку, то не змогла б відповісти, бо й сама не знала для чого вона це зробила - просто вона була недобра.

Сльози текли, капотіли із зламаних гілок на посірілий сніг і сльози ті були дійсно гіркі. Берізці було гірко, вона не розуміла, як можна в такий весняний погожий день робити зло. Її сльози нестримно капотіли вимиваючи в талому снігу ямки.
І тут, там під прілим листом, куди збігали берізчині сльози щось заворушилось. Злежаний лист піднявся і звідти визирнули тендітні білі голівки. За кілька хвилин поляна навколо берізки вкрилася чарівними білими пахучими квітами. Їх голівки на тонесеньких шийках дзеленчали, ніби дзвоники.

-   Чому так гірко, навколо ж весна? Не плач красуне, ми виросли із твоїх сліз, щоб звеселити тебе. Щоб першими привітати з весною. Відтепер кожна людина навіть недобра побачивши нас посміхнеться і в неї на душі розтане, отой злий, холодний камінь.

  Вся галявинка знову наповнилась весною. Берізка посміхнулась, їй уже не боліли свіжі рани і вона щедро поливала квіти своїм, уже солодким соком.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

!!!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Головченко Дарина, 16-02-2009

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Залєвський Петро, 14-02-2009

Музика

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Дара К., 13-02-2009

Казка-пролісок

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 13-02-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.73764586448669 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …