Обривок тексту про Чарлі Брауна молодця. Діалог Душа та Амфітрони.
- Душ, чуєш, а що коли у нейролептичний куб поселити душу одуда? Невже вона рухатиметься в межах спотворених обгорнутими гранями?
душ, розглядаючи синю уніформу Амфітрони, призначену для маскування у волошках та у виділеннях мускатного земляного тигра.
- молю тебе прекрасна Амфітроно! не руйнуй життя заховане у цьому кубі підселяючи до нього смерть!
- Чому ж...я перед тим кубове життя вийму цими андегіродними щипцями. Вони облиті смолкою виготовленою з сімені корінних мешканців Автсралії, і приклеють душу не зруйнувавши її...
Душ артистично підіймає над головою кулак, і нахмурюючи чоло грізно промовляє:
— Дай!
пауза. Душ продовжує...
— Дай мені себе, своє тіло! і ми разом навіки зачинимося у цьому кубі, підселяючи своє життя, свій життєзачинаючий рух до перпендикулярних векторів цієї дротяної коробки!
Амфітрона підносить щипці до голови Душа, а потім до своєї. Їхні тіла обмякають і падають на землю, внутрішні ж тіла переносяться у куб, куб переноситься у наркотичний сон опіатника, старий опіатник в цю секунду вмирає від туберкульозу, і куб, душ, амфітрона, душа одуда і життя заховане у кубі разом з прилиплими до неї щипцями падають і містичне, чарівне і загадкове місце під назвою Нафіг.
Кінець дії.
