Причинність породжує наслідки. Саме така проста концепція трансформує наші латентні думки у вербальні. Дозволяє плекати тенденційні фантазії у системі конструкції загальноприйнятих реальних явищ, так і у іманентних. Але це тільки на перший погляд вони є фантазіями, зрозуміло через наші усім відомі еволюційні процеси, через історію, яка в нашу епоху на жаль в більшості випадків є субрепційною.
Прочитавши книжку Бориса Вроновского “Більше про минуле” Медобори-2007,2007.-104 с., я вибрав один із віршів(“Зірки”), який надихнув мене на такі роздуми.
У вірші зображується ідеї: залежність між людиною і зірками, думками , спільність походження всього сущого.
Нескінченність дій Всесвіту моделює наші роздуми на погодження з тим, що все є єдиним, що часоплинність породжує вітри, а вітри в свою чергу породжують часоплинність, зберігаючи, таким чином ідеальну квінтесенцію структури механізму хмар. Тому вираз автора, що він, як частинка космосу родився під якоюсь зіркою, має своє право на існування і більш того місце під сонцем, на водяній хвилі у самотньому океані людських парусів. Хоча ні, цей океан все ж таки не самотній.
Семантичне бачення світу є більше недосконалим, а ніж навпаки. Будь-які слова, вираз є фрагментарними, як і наші думки, оскільки таким способом картина не висвічується повністю. Навіть, якщо буде мистецтво, яке об’єднає у собі всі види творчості, із Шеклі, то воно також буде фрагментарним, неповним. Це якщо розглядати писемницьку діяльність у цілому. Якщо ж розглядати її сучасною українською окремістю, то тут кіт наплакав. І все ж таки чуттєвість, щирість таких авторів більше заслуговує на повагу , а ніж те стадо баранів, яке зараз присутнє у популярній українській сучасності.
― “Бе! Бе!”
― “Всі на водопій. Всі пишемо романи.”
― “Ме!”
― “Або детективи.”
― “Бе! Бе!”
Усьо, якщо ти не носиш труси жовто-блакитного кольору, не маєш довгих вусів і вишиванку, то ти не націоналіст, не патріот. А хто ж тоді? Негр, єврей, або ще гірше москаль. “Ну, о пацани, а шо то за пацан пішов?!”, -“Москаль.”, -“Казьол”.
Я не за москалів, я народився у країні наших бравих козаків і як писав відомий український письменник Андрій Шевченко, що гнати треба тих москалів, байстрюків і катів.
Насправді виступаю за людяність і щоб було по менше расизму. Щоб люди не зациклювались на кордонах тієї чи іншої держави. Так це тяжко зробити оскільки це прийнято у колективному баченні. Але все ж потрібно зрозуміти, що наша Батьківщина, не тільки там, де ми народились. Що поняття Батьківщина є взагалі хибним. Оскільки у нескінченному космосі давати пріоритети будь-якій його частинці є незрозумілим, недоречним. Через те, що космос є прекрасним як цілісна система, так і частинна, тільки тоді, коли цілісна пізнана, хоча тоді вже до окремої вертатись не захочеться. А якщо з початку зациклюватись на якійсь малесенькій крупинці вже не говорячи про якийсь непоганий шмат торту, то це призведе до обмеження в пізнанні більшого у цьому шаленому світі шукань.
