Було колись на січі жив джура і звати було його Оверко . Вправний був хлопчина і красень дебелий дівки так і лестились біля нього як тічкуючі лисиці,та дарма бо хлопчина був скромний і дівчат соромився ,чомусь боявся їх.От і вирішив Оверко податися на січ у джури . На січі добре прижився .Бува як поскаче у степ нарубає татарні і шаблюк гарних принесе товариству.Взяли козаки у похід на турки Оверка і попався бідака у полон. Сподобав собі султан нашого красеня і взяв до себе у слуги. А султан був не простий мав слабину в голові і займався з джурою всякими справами соромітьскими , що їй Богу язик не повертається сказати що він там з нашим джурою виробляв. Жив наш Оверко в багатстві та почав любити чоловіків а на жінок навіть оком не моргав. От трапився другий похід козакам і визволили нашого бідаку з полону. А Оверка наче підмінили наче біс вселився в нього на дівок сраки задивляється а сраки в козаків були дебелі не то шо панські а такі міцні пружні дебелі таких ше по світі пошукати тре .Та й зібралися козаки і радяться за джуру що робити скільки на світі живуть а такого не бачили, от і покликали знатного козака Микольця з зарубинецького куреня то був дуже мудрий козак колись найманцем воював в Франшії і багато там такого всякого чуда надивився. Послухав Микольцьо козаків почесав вуса і сказав
- кажете дівок цілювати не хоче а хлопів хоче , біда хлопці біда я був в Франшії і всякого такого побачив і бачив як хлопи писками лізли бабам під спідницю і як одному поляку дівка нижче пупця чуть не поїла всю господарку а то шо сталося з Оверком то саме гірше.
- І що нам робити
- Бережітся хлопці бо підсіче вас колись збещестить і прощай козацька доля
Загризлися козаки бо джура той був хороший хлопець і не хотіли виганяти з січі бо хлопець був дебелий і скоро козаком мав стати а тут таке трапилось .
Оверко був не дурний до козаків не ліз бо знав що не варто з ними робити такі справи . От трапилась історія одного разу в шинку пили козаки горілку і змагалися в кого довша господарка і спір той виграв Оверко після цього дали йому прізвисько Прутень. Татарня страшенно боялись Прутня бо вже не рубав їх а ловив і робив з ними соромітські справи бо наш Прутень був ласий до любові і ні одного татара не пропускав козаки на це очі закривали бо татарня все меньше і меньше лізли на Україну бо боялись Оверка .От і настала біда для джури бо кохання хочеться а татарів вжне нема от і почав зваблювати джурів . Товариство хотіло вже вигнати його під три чорти та не тут то було . Біля січі жив панок ,зять самого гетьмана і частенько на січ приїжав і брав козаків городи орати і рови копати . Так не любили козаки того панича та нічого зробити не могли . А Прутень закохався у панича страшенно бо був панок з довгим волоссям і мав гарні вусики. Пішов раз той панич на полювання в ліс а Прутень накинувся за спини і в кущі заволік пана. Після того пану мову відняло і він утік у Польщу усі думали що то звір дикий напав на пана а козаки то знали шо то був Прутень )))))))) Як вже гетьман вмовляв панича вернутись на Україну та дарма панич навіть слухати не хотів і говорив що то чорт на нього полює бо соромно було признатись панові шо то був Прутень.Товариство за таку послугу лишило Прутня на січі та не довго протримався джура . Вже йому таких дівчат приводили щоб навіть у столітнього діда нижче пупця все заграло та дарма Оверко навіть не дивиться у сторону дівчат. От і не втримався раз і поцілував козака Закарлюгу , а той як впаріщив Прутню міжи очі і привязав до стовба , зібралося товариство і почало думати що з ним робити. У двір зайшов писар побачив привязаного прутня і промовив
- ех дебелей був хлопець а от жалко що п....дарас
Козаки почали перешіптуватись бо не знали такого слова піда..ас , а Микольцо пояснив козакам
- то в Московії так називають таких як наш Оверко
- а шо там є такі тоже ?
- кожен третій
Писар був мудрим чоловіком і освідченим правда пиячив часто бува навіть у шинку закладав гетьманські грамоти та люди все одно любили його бо був людиною наймудрішою на січі . Писар почесав ліве вусо і промовив
-Знаю знаю товариство що Прутень дорогий вам рятував не раз життя нам та повинні ми його вигнати в Московію.Розкажу я вам одну історію про царя Махідонського звати його було Сашко і був він таким самим як наш джура пі....ом , і не зважаючи на те був хороший цар завоював пів світу , мав велике військо яке положило багато бусурман кланялися йому всі царі . І от крім того шо був пі....аром ше й був жидюгою скупився воякам на дівчат і казав робіть так як я кохайтеся між собою. Вояки так і робили і прийшов біс до них і понасилав хвороби і повиздихувало багатотисячне військо разом із царем не від мечей чи чуми а від того що були таким як наш Оверко Так і помер Сашко Махідонський........
Послухали козаки писаря і вигнали Прутня бо не личить козакові водитись із пі...сами бо козацькому роду нема переводу .
