Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50956
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 12504, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.204.35.30')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Трилер

Виродки з пекла(версія 5.0)

© Захар ван дер Бюйтен, 15-11-2008
05.04.
  Прокинувся від холодного ранку. Боча стояв на колінах і щось бурмотів собі під ніс.
Та мені було не до нього. Я чомусь згадав фото свого дитинства, коли я відпочивав у селі.   Мати сиділа на лавці у подвір’ї і щось в’язала шпицями, моя бабця, сидячи поруч, читала листа від якогось родича, а я грався м’ячем. На жаль, чорно-білий знімок не може передати душевної теплоти, любові та дитячої радості. Так, як це було давно. Яким малим я тоді був, зовсім малим...
  Боча підбіг до мене з шаленими очима. Він весь трусився і згадував Бога. Ніколи не подумав би, що одне лише перебування поряд з церквою так зносить дах у людей.
  Боча хапанув мене за руку і потягнув до святого місця. Церква була відчинена. Мабуть так потрібно, не знаю. Всередині було пусто, тобто жодної живої душі. Я подумав, що краще б Боча потяг мене до МакДональдсу - там принаймні клоуни є. Хоча ні  - клоунів не треба, я їх боюсь. Не знаю чому, мабуть причина у їхніх розмальованих мордах.
  Боча мене дивує з кожною хвилиною. Тільки ми зайшли всередину храму, як мій дружбан став навколішки та почав битись головою у підлогу, голосити про пробачення.
  На голос Бочі відгукнувся священник, що спустився до нас з другого поверху. Він був у чорній рясі, з хрестом на пузі та з невеличкою борідкою на масній свинячій пиці. Він відрекомендувався: «Отець Петро! За чим прийшли до храму Божого?»
  Я думав Боча скаже: «За твоїм золотим хрестом та коштовними іконами», а дурень сказав: «За прощенням».
  Батюшка вмить забрав від мене Бочу та повів вглиб залу до дверей, у якусь кімнату.
Я тоді подумав, що це сповідальня. Поки Боча замолював свої грішки, я роздивлявся що б його можна було позичити у служителів культу. І хочу сказати, що крім старої дере’яної ікони та двох свічників нема чого було брати.
   Я присів на підлогу та запалив сигарету. Правду співав колись Віктор Цой: «Допоки є в кишені пачка цигарок, значить все не так погано на сьогоднішній день». Як у воду дивився, вузькоокий придурок.
   Я люблю пускати кільця з диму. Мене колись цьому навчив один лягавий. Молодий пацан ще, не пам’ятаю скільки йому років було, але молодий. Добрий був: цигарки давав, відпускав без проблем, інколи мілкі гроші давав, постійно питав як у нас покидьків справи. Так... здох він теж молодим: знайшли мертвим у калюжі – десять ножових поранень. Хотів би з ним зустрітись ще раз. Дати йому цигарку, спитати як справи, подякувати, просто подякувати за все...
  Бісові думки  в мене з ранку були. Бісова церква впливає на ще не зміцнену, молоду свідомість.
   - Де ж там, Боча? – запитав я вголос. Вже минуло більше десяти хвилин, а його ще досі немає. Невже так багато накоїв мій дружбан?! Я вирішив підти глянути. Підійшов ближче до сповідальні і заглянув у маленьку дірочку між дверима та одвірком.
   Перше про що я тоді подумав: де дістати щось важке та гостре, або – чого в мене немає пістолета?!
   Боча був прив’язаний мотузкою за руки до якогось гаку , його рот затикала  ганчірка,  а його ноги тримав худий ченець, чи як їх там називають?! Отець Петро стояв позаду і мовчазно бив себе чимось незрозумілим по спині.
   Я вибіг  з церкви та почав панічно шукати хоча б щось, щоб зупинити виродків. Не знаю кому дякувати, але  біля прибудови де ми з Бочею спали ціеї ночі, я знайшов сокіру.
   Тепер Бочина жопа підарам не дістанеться. Я зайшов всередину церкви, пройшов до сповідальні, тихенько відчинив двері...
   Першим здох отець Петро, який здивувся не менше мене, коли його голова розкололась навпіл. Другого я вдарив по руці – залишив на десерт Бочі, якому вже не терпілось скуштувати свіжини. Мабуть хлопчину будуть ховати у закритій труні, якщо звичайно буде, що ховати. Хе!!!

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

жостко

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© В:тал:й, 16-11-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Залєвський Петро, 15-11-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.81144213676453 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …