Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50944
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 12264, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '35.171.22.220')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

Білі троянди

© Дара К., 04-11-2008
На лавці в парку лежали квіти. Білі троянди. Дев’ять розкішних прекрасних ніжно-білих  створінь. Вони печально та все ж гордовито, як і   подобає королівським квітам, дивилися на світ. Через деякий час квіти зрозуміли, що їх забули, а може, о жах,  їх просто викинули, як непотріб. Троянди мовчали. Вони так завжди поводили себе. Гордо, аристократично зухвало… Якщо заговорити першою – це буде означати твою поразку в цьому вічному змаганні марнославства. Тому троянди мовчали. Настав літній серпневий вечір. Підступні сутінки  обсідали парк зі всіх сторін. В парку заморгали ліхтарі. Ніч підкрадалася черех сутінки, несучи на свої плечах прохолоду, спокій, вихваляння цвіркунів. Троянди лежали на лавці й не полишали надію, що їх таки повернуть, віднайдуть, а чи бодай просто підберуть і, нарешті, дадуть  … пити. Спрага виявилась просто неможливою. Це ж був хоча і вечір, та все ж літній…
Та в парку на цій бічній алеї  ніхто не з’являвся. Закохані пари  «снували»  туди-сюди центральною алеєю. Троянди відчували, що шанс бути врятованими у них примарний. І вони почали про себе просити небеса послати  достойний кінець їхньому існуванню, як і прийнято у таких благородних квітів. Оскільки щиро просили усі, хоча і не признавалися одна одній через власну пихатість, то бажання їхнє  можливо й здійсниться і вони стануть раптом комусь потрібними…
Бомжиха  Васька забрела  на цю бічну алею випадково. А може  хтось ненарокм тут пивце дудлив і залишив тару. Хоча й знала, що в цьому місці  рідко можна знайти щось  «пристійне».  Вона спочатку не звернула уваги на  те, що було на лавці, бо шарила під лавкою. Крім двох недопалків від «верблюда»  нічого не знайшла. І хотіла  було вже відчалити, як  її погляд ковзнув по лавці. Там лежали квіти. І не просто  звичайні польові ромашки чи маки, а справжні розкішні аристократичні білі троянди, хоча і дещо прив'ялі… Коли вона ввостанє тримала в руках такий букет – не пам’ятає, то було в іншому житті і не з нею.  Васька присіла  поряд з квітами, боячись ненароком зачіпити їх своїми заяложеними штанами. Вона торкнулася обережно кінчиком пальця до пелюстки однієї з троянд. Пелюстка була мягка та ніжна на дотик. Васька  тоді обережно взяла  в руки весь букет і піднесла його до свого  брудного порепаного від життєвої оранки обличчя. Від несподіванки вона закрила очі. Троянди ніжно пестили щоки, лоскотали солодко ніс, торкалися обережно повік і дихали так п’янко і тремтливо… Васька не знала звідки в ній, бомжисі з п’ятнадцятирічним стажем, яка бачила  не одну дурну смерть, а хіба смерть може бути розумною, і  ще стільки всякого лайна та божевілля, лишилось оте, що дехто  називає душею. Васька зі всіх сил старалася відігнати від себе все, що пов’язувало її з минулим життям, але руки тремтіли й  не слухали та все впевненіше  пригортали до обличчя білі троянди. Васька вдихала  аромат квітів і немогла надихатися. Літня ніч співала цвіркунами і тихо мережила зорі над головами дерев та людей. Васька була  ніби в тумані. Вона раптом відчула таку втому, ніби весь світ  зі своїми проблемами наліг на її плечі. Їй раптом стало байдуже до всього… Васька лягла на лавку: праву руку поклала під голову, а лівою продовжувала  пригортати  до серця білі троянди. Як вона втомилася!
Васька закрила очі.  Трояндовий трунок  дурманив й п'янив та  провадив кудись  за собою.  
І ось вона вже не  бомжиха Васька, а молодий перспективний педагог Василина Сергіївна – вчитель молодших класів середньої школи.  Назустріч їй біжать галасливі  дітлахи й маленька веснянкувата дівчинка, здається Іринка,  дарує їй величезний букет білих троянд. Вона бере квіти і пригортає до себе, вдихаючи їх п’янкий аромат. ..
А ось вже інша картина: вона в білому весільному вбранні. Щаслива, красива, молода і натхненна наречена  дивиться на себе в дзеркало і раптом бачить над головою у відображенні розкішний букет білих троянд… Вона озирається. Він сміється до неї: «Я кохаю, тебе!» І її обличчя тоне в розкішному букеті…
Десь зовсім поруч плаче дитина. Та не жалібно, а життєстверджувально. Вона знає – це народився їхній син. Вони виходять з дверей пологового будинку. У нього в руках найдорожчий у світі скарб, у неї – білі троянди... Вона молода і щаслива. Співає серце, співає цілий світ і підспівують навіть квіти. ..
Звідкись чути такий пронизливий і жалібний плач. Вона розплющує очі – навколо чорнота. А перед нею дві труни, а в них вони – її найрідніші найдорожчі люди: коханий та син.  Вона плаче, голосить, ридає. Світ навколо неї вмирає, гаснуть свічки, тьмяніє реальність. Розпачливо падає на груди сину і її обличчя розчиняється в білих трояндах…
ЇЇ вже нема, чи є?  Раптом настає гнітюча тиша, така болюча і така жаданна тиша.  Хтось кладе їй на плечі теплу руку. В ній стільки ніжності й тепла. Вона озирається і помічає, що стоїть в величезному  просторому залі. Навпроти – людина чи  не людина. Усміхнена, весела з букетом білих троянд. Вона знає – це ангел, хоча він і не в білому та й без крил.  Він простягає квіти, вона бере їх і звичним рухом пригортає до серця.  Їй стає так спокійно і так хороше, вона вже нічого і нікого не боїться.  Він бере її за руку, як  маленьку школярку і вони йдуть на світло. Вона розуміє – їй дали ще один шанс.
Вранці двірничка Мотря набреде випадково на вже задубіле тіло бомжихи Васьки. Васька буде лежати на лавці, міцно притискаючи до грудей букет вже зів'ялих  білих троянд і щасливо посміхаючись.
«Добра була баба. За півлітри водки могла цілий день помагать. Видать судьба у ней така – не пережила смерті родних, спилась, квартіру за водку продала і бомжувала. Де спала? У мене в подсопкє. І чо вона тутка заснула – нє пойму. Замерзнуть не должна била – літо ж на уліце.  Скорая говоріт, шо й нє п’яная була… Просто серце остановілось… Нє витрімало. Красіво померла – во снє.»
Баба Мотря кінчиком хустки витирає скупу сльозу, яка котиться по старій шершавій щоці. Тяжко зітхає, задирає голову догори і  неквапом дивиться на небо. Небо по-літньому чисте й блакитне, як  васильки у  пшениці, і тільки на  заході  з’являються зрідка невиразні пуп’янки білих хмар, схожих на бутони троянд. Літо. Буде спека.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Тривога...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наташа, 11-02-2010

небо кольору людської мрії

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Світлана Кедик, 12-11-2008

Вдячна

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка , 10-11-2008

Біла троянда душі

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Любов Долик, 09-11-2008

Так гарно... і сумно, але закінчення є чарівно - справедливе

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тетяна, 07-11-2008

Доля бомжихи

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Чаварга, 05-11-2008

І справді - сильно

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© М.З., 05-11-2008

Сильно

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тала Владмирова, 05-11-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.56474804878235 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури
Реклама: Смотрите описание https://linkyou.ru/filter/ulyanovsk у нас на сайте.

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …