Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50956
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 12157, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.238.254.78')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Соціальна драма

Життя - як вирвана сторінка: назад не повернеш

© Людмила Гриців, 29-10-2008
        "Руки німіють. Стає дедалі важче знову й знову прокручувати колеса інвалідного візка. Приводити його в рух, аби досягти мети і потім причаїтися у спокої. Мої руки леденіють. Мороз охолодив калюжі і перетворив їх на ковзанку. Та тільки от ноги, на жаль, не можуть ковзати. Вони не слухаються мене. Мої ноги тепер - це колеса візка, у який мене посадила доля..."
        Чому більшість із нас жодного разу не запитали у себе, які причини того, що людей з обмеженими фізичними можливостями практично не побачиш надворі.  А це тому, і як би жахливо не звучало, що вони вязні. Так, вязні "квартирного життя" і без вини. А іноді неспроможне, ні, вірніше, не прагнуче зрозуміти суспільство - це замок на дверях їхньої кімнати. То чи не відімкнемо ми його, прийнявши їх у свої серця, сімю. Чи готове суспільство це зробити не задля себе або якихось внутрішніх переконань, а заради людей, яким пощастило менше у цьому житті. Їх сотні, тисячі, мільйони. Вони живуть серед нас. Ми поспішаємо на роботу, роздумуючи над власними клопотами, а вони, переважно,  про це можуть тільки мріяти. Люди, які потребують нашої допомоги, поруч. Невже так важко подати руку? Хіба справді неможливо розфарбувати життя, їхнє життя, кольорами веселки і подарувати весну? Ту весну, яка стане початком ренесансу не лише природи, а й душі.
      У новинах знову розповідають про доброчинність, дарунки для людей з фізичними можливостями. Невже прийшов Новий Рік чи Різдво?
      Запитаймо у себе і почуймо відповідь: чи маємо право говорити про людяність, якщо, так би мовити, співчуваємо тільки принагідно. Коли наша допомога їм  - ще одна галочка серед інших зроблених справ. Переважно,  не скажу, що стосується абсолютно усіх, але так буває. То чия провина у цьому: їх чи все таки наша?
       Подивіться на рідних,  друзів, знайомих та, зрештою, на себе. Так, сьогодні здорові, усе добре. Ми не потребуємо допомоги сторонніх для того, щоб піти до магазину або встати і почистити зуби. Вважаємо життя прекрасним, успішним, вдалим.
       Ми знаємо минуле, бачимо теперішнє... Та що буде завтра - не відповість ніхто.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

А нас рать!!!!!

© Захар ван дер Бюйтен, 29-10-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.78519701957703 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …