Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 12137, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.237.65.102')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Соціальна драма

А, може, інші ми?

© Людмила Гриців, 28-10-2008
   Кабінет чомусь темний. Чи може так здаєтьтся тільки мені? Мій погляд зупиняється на годиннику. У нього чорна окантівка, а у середині - золоте дзеркало. Чую кожний втомлений стрибок його стрілочок, що вистукують час. Вмить мій погляд привертає до себе метелик, що крильцями бється об шибку. Чомусь мені здається, що я знаю його бажання. Він бачить, як по ту сторону вирує життя, а долетіти до нього не може.  Невже всі зусилля будуть марними? Крильця сповільнюють ритм... усе.
   Відчуваю дивний спокій. Я ніби його бачу. Та чомусь ця тиша стає нестерпною. Мене охоплює страх. Чекаю, поки слова лікаря розріжуть це безголосся, а бажання звільнитися, встати і піти звідси у цю мить стають настільки сильні, як ніколи. Та мушу дочекатися, дороги назад немає. Я повинен подивитися у вічі собі і побачити там віру, бо інакше не зможу жити.
   "Мені прикро...", - промовив стурбованим голосом лікар. І ось я уже стою на краю провалля і бачу як під ногами плавно, піщинка за піщинкою, осувається земля. Одна мить - обірветься життя. Запитую себе: чи так важливе воно там, де йому не надають ціни? Чи варто озиратися? Що там можна побачити такого, що не дало б упасти, якщо тепер я стою тут?
   Можливо, саме так думають люди, у яких один день став водночас і кінцем і початком. Днем, коли більше боїшся не померти, а втратити життя. Коли кілька слів, що вирвалися із уст лікаря, несуть на своїх крилах ціле життя. Тоді, коли відчуваєш у грудях біль і без зупину запитуєш, хоча й невідомо тільки у кого: чому саме я?
   Справді, це страшно: в одну мить дізнатися, тривалий час усвідомлювати і боротися, допоки ще живеш. Хто вони - люди з ВІЛ-СНІД? Чи можна сказати, що вони інші? А, може, інші - ми?
   Відомо лише одне: взяти їх за руку і відвести від провалля можемо тільки ми.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Оля Биндас, 28-10-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.42876696586609 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …