Мене звуть Зоряна Мальва, якщо у вас є телевізор, то ви мене знаєте. Я веду "Астрологічний ранок" на одному з центральних телеканалів. Та як я збираюся писати усю правду, то канал не називаю, щоб потім не судитися (не судилося?). Просто почитайте програму і зрозумійте, про що мова. Оце поруч зі мною п'є чай Міра. У минулому житті вона була журналістом дротового радіо, про що зараз намагається забути. Бо тепер вона ведуча ранкового шоу на одній з крутих ефемок. Тіпа зірка. Ну, це так вона думає. Насправді, як думаю я, в хаті може бути одна зірка. І це саме я. Бо мене впізнають і в мене просять автографи, мене радо підвозять до роботи різні менчики, я даю інтерв'ю глянцевим журналам і потрапляю в різні рейтинги. Міра ж боєць невидимого фронту, інколи її впізнають за голосом, але здебільшого вона просто білявка з довгими ногами і задирикуватими цицьками. Тільки не кажіть їй, що це я таке написала, а то вона мене придушить.
Ну, як ви помітили з назви, повинен бути ще Петрушка. Петрушка є. Це папуга-самець у розквіті сил. В нього шикарна клітка, за людськими мірками це безумовно лофт на Печерську. На клітці дерев'яна дошка на якій випалено ім'я власника. "ПЕТРУШКА". Великими літерами, це щоб підкреслити масштаб особистості нашого співмешканця, який, якби був людиною, то безперечно став би міністром, а може, навіть, і прем’єр-міністром. Бо така вже драйвова істота, що борони Бог. А до того ж розмовляє. Та ще як! Ви б чули, як він кричить "Девкі!" (грьобаний Ворд переправляє на Давки), коли ми приходимо додому. Якщо з нами гості і вони у нас вперше, то вони ніяковіють і лякаються, бо Петрушка кричить, як султан до красунь зі свого гарему. Гості лякаються, що зараз виповзе якесь бидло, наш таємний володар, який почне компосувати їм мозок і взагалі навіщо воно треба, ще морду начистить. Коли ми показуємо, що кричить не двометровий пузань, а пташка розміром з кулачок, то люди не вірять. "Малий клоп, а як б'є в лоб!" каже на це Міра. Вона, в минулому житті, ще вчилася у педуніверситеті, там написала цілий диплом про прислів'я та приказки, то любить пофрантити красивими висловами.
Отже Петрушка у нас єдиний чоловік в хаті. Ні, я знаю, що балакають про нас різне, зокрема, що ми досить сапфічна пара і живимо, як чоловік з жінкою.
Та як Зоряна Мальва на пів голови вища за Міру, то вважається, що я у цей лесбії чоловік, а Міра – жінка. Це дає привід Мірі казати, що я – підорка, бо сплю з менчиками. Тоді я кажу: "Роток на замок! У цій хаті будуть балакати тільки справжні меняри!". Тобто я і Петрушка.
Трохи про нього. Він у нас з'явився досить несподівано. Ну, ми інколи мріяли про якусь собачку чи кішечку. Але ми живемо Києві на знімній квартирі, а тутешні хазяї дуже не люблять всіляких свійських істот у квартирантів. Тобто, в кращому випадку, плюс сто баксів до орендної платні. А частіше просто "до побачення, телебачення". То ми з Мірою про пухнастих звіряток тільки мріяли, а до дій у цьому напрямку не переходили. А потім у нас з'явився Петрушка. Смішно з'явився. У минулому житті Міри (коли людина переїздить до Києва, то в неї починається нове життя) був один залицяльник. Смішний і дурнуватий, художник. Він чомусь думав, що Міра повинна обов'язково піти за нього. Коли Міра сказала, що вона з Києва ані ногою, то він щось там почав дуріти, вчиняв якісь істерики, писав розпачливі листи. А потім якось з'явився на Мірин день народження і подарував їй клітку з Петрушкою. Сказав, що їде до Німеччини, починати нове життя. І поїхав, а Петрушка залишився з нами. Ми спочатку хотіли його повернути в магазин, але коли він крикнув оте своє "Дєвкі!", то ми полюбили його і залишили при собі. Тепер він наш друзяка і ми, навіть коли пліткуємо на кухні, то його не виносимо геть, бо цілком довіряємо.
- Що, Петрушка, хвоста розпустив?
Він починає літати по клітці і волати, як навіжений. У нього період статевої активності, він хтиво дивиться на нас, починає цвірінькати і тріпати крилами.
- Слухай, він же хоче нас трахнути. – каже Міра.
- Чи і не дивина! Ми з тобою дві квітучі білявки з довгими ногами, нас тільки дурень не хоче трахнути. – відповідаю я. Зранку у нас звичка вихваляти одна одну, бо виглядати, як королева можна тільки тоді, коли ти відчуваєш себе королевою.
- Може купити йому тьолку, а то хлопець лусне від хіті. – каже Міра, яка завжди намагається бути доброю.
- Ну ти зовсім тю-тю. Тьолка миттю нанесе яєць і виведе загін маленьких Петрушок. І що тобі з ними робити?
Міра зітхає.
- Ото ж. Хай любить тільки нас. Хіба цьому задрипанцю розміром з кулак не вистачить двох крутих тьолок? А, Пеструшка, ти ж нас любиш?
Це пухнасте чудо розуміє, що до нього звертаються, розправляє крила, починає ними махати і кричить своє "Дєвкі!". У нього в очах стільки щастя, наче в нього вже оргазм.
- Допивай, помию чашки. – каже Міра.
У нас чергування по тижням. Один тиждень прибирається в хаті Зоряна Мальва, один – Міра. Це одна з переваг життя удвох. А ще є економія на орендній платі. І взагалі, жити удвох весело. Утрьох, прошу вибачення, Петрушка, утрьох. Зараз вже ми можемо дозволити потягнути по бабкам окремі квартири, але навіщо платити більше? До того ж наші двокімнатні апартаменти на Оболоні нас цілком влаштовують. Хай буде, а потім з'явиться принц і відвезе у палац в Броварах. Так каже Міра. У Зоряної Мальви мрії менш конкретні, але не менше палацу в Броварах, це вже точно.
Дзвонить телефон. О, за мною приїхало таксі. Останні три місяця моя фірма оплачує мені таксі, щоб Зоряна Мальва не їздила аби як. Я ж зірка.
- Ну все, я пішла.
- Увечері в клуб? – питає Міра.
- Та можна. Зідзвонимося.
Я йду до ліфту, спускаюся на перший поверх. Біля дверей сидить наша консьєржка Нікіфоровна.
- Мальвочка (клятий Ворд переправляє на "Малявочка", хоча яка Малявочка, коли у мене майже метр вісімдесят зросту!), що там показують зірки на сьогодні?
- Все буде добре. – я посміхаюся і Нікіфоровна аж розквітає. В мене дуже дієві посмішки. Я можу вбити, можу воскресити, може увести у відчай, а може відправити до раю. Я така, я - Зоряна Мальва.
