ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 805
Творів: 12178
Рецензій: 18715

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Жіноча проза

Лист для неї

© Жан, 06-10-2008
   Як добре було б, якби люди уміли прощати, забувати слова, пам’ятати про квіти і сонце, пам’ятати про захід його, і про тишу, і ніч, як м’яке покривало окутує місто, тамує слова, що не треба, вже дихати навіть не треба під тим покривалом, пам’ятати про осінь, ту осінь, яка не прийшла.
       «По осінніх листках, які раптом обпали у літку, ти ступай тихо-тихо, так тихо, щоб сон не минувся, ти тримай його руки, і грій їх у своїх цілунках, лиш тримай його руки».
   Зранку кава обпалює тріснуті губи, і цигарка так гірко й знайомо пече полином. Хтось писав би тут вірші, той хтось уже був і пройшов.
      «Захисти від простуди, розкинь свої руки як крила, і літати навчи, розуміти дощі і  світанки, відчувати трамваї й будинки, і місто, дивне місто, в яке ми колись не прийшли»
   І усе так як треба, усе як повинно бути, голуби є на площах, і плаче небо теплом, і усе так як треба, я є, бо не можу не бути, і втікати від себе іще не навчився ніхто. Я допишу листа, і відправлю його у  нікуди, у далеке нікуди, що приходить до мене сном, там є руки, є очі, знайоме бажання, і люди, теж для мене знайомі, є люди, які проминули як сон. Сплячі леви - натомлені кішки, суєта, що є не суєтою, там є навіть я, але зовсім-презовсім трішки, розчинилась в тих днях, як цукор у склянці з водою.
      «Ти тримай його руки, читай по листочках клена, ті листи не відіслані, ненаписану кимсь науку, як не втратити осінь, холодну сльотаву осінь, як тримати у своїй його таку теплу руку».
   Прилітають дощі, і стікає по щоках туш, розплітаються коси в холодного вітру обіймах, є десь дім, там теплий пухнастий кіт, він чекає, він хоче, щоб я прийшла. Розплітаються спогади, руки холодні і чисті, впадуть краплі на довгих рядків візерунки, відпустити листи, відпустити листки, і вернутись в теплий дім, де чекає кіт.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

щось таке

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© В:тал:й, 07-10-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0097279548645 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif