

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	803
Творів:	12157
Рецензій:	18688

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза кінорецензія

Достоєвський, Мишкін, ...Японія

© Олег Derim, 06-10-2008
книга: “Ідіот”, Достоєвський Ф. М. фільм: “Ідіот”/ “Hakuchi” (1951), Акіра Куросава “- Що то за звук? - Це моя мати молиться духам предків”. Події роману Достоєвського перенесені у повоєнну Японію: автомобілі на вулицях, телефон, Мишкін, ледь не розстріляний за дезертирство. Стрічка триває близько трьох годин – досить довго, щоби звикнути до адаптованих для місцевого вуха імен (Мишкін – Камеда, Рогожин – Акама, Аглая – Аяко), надто коротко, щоби вмістити таких другорядних персонажів як Іполіт, родина Гані, та й сам Ганя присутній тут лише у першій частині, адже режисер не міг пожертвувати такою шикарною сценою як спалення грошів. Отже, показаний тут лише стрижень сюжету – взаємини такої собі любовної вервечки: Аглая – Мишкін = Настасья Філіповна – Рогожин. Коли дивишся на на цю чисту, без домішків лінію на екрані, починаєш краще розуміти сам роман. Виявляється, єдиними, хто тут справді кохає є Аглая та Рогожин. Кохання життєве: самовіддане і егоїстичне, ревниве і без взаємності. Взаємності не буде, бо Мишкіна й Настасью Філіповну пов’язує дещо більше, ніж кохання – співчуття. Події у фільмі максимально стиснуті у часі – все почнеться і закінчиться протягом однієї зими: з натопленої кімнати в холодну ніч кидається Настасья Філіповна з Рогожиним, в сугробі б’ється в нападі епілепсії Мишкін, сніговик-дракон стоїть біля будинку Єпанчиних, пара з рота йде у Рогожина, що сидить біля небіжчиці. Соундтрек теж відповідний – російська класична музика і хурделиця. Мушу зізнатися, що більш за все я очікував, як викрутиться Куросава з братання-обміну хрестами – напевно скасує її, бо звідки ж вони там, на японцях. Проте режисерський хід приголомшив мене: Мишкін з Рогожиним обмінюються особистими талісманами, які мають свої історії – це геніальна інтерпретація сцени. Щодо добору акторів, то розчарувала мене лише Настасья Філіповна (нічого поганого про гру сказати не можу), зрештою уявлення про те, як має виглядати ця femme fatale Достоєвського в кожного своє. Цікаво виконані ролі Аглаї та Рогожина – обидва чарують своєю безпосередністю: недосвідчено-норовливою та стихійно-дикунською відповідно. Проте справжня знахідка фільму – це виконавець ролі Мишкіна. Актор з дуже таки сіренькою зовнішністю (жодного порівняння з Ю. Яковлєвим та Є. Міроновим з російських екранізацій) з першого ж діалогу з Рогожиним у потязі примушує повірити в свого персонажа. І, мабуть, почувши десь лайку “ідіот” в мене довго ще виникатиме асоціація з невиразною постаттю, непевними рухами, наснаженим обличчям та винуватою усмішкою Камеди-сана.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0203359127045 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Достоєвський, Мишкін, ...Японія

Федір Достоєвський/Акіра Куросава