

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	847
Творів:	12966
Рецензій:	20341

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Про рецензії, ГАК, твори та авторів.

Про рецензії, ГАК, твори та авторів.

© Світлана Кедик, 04-10-2008
Я знайшла ГАК випадково, кілька років тому. Звісно мене зацікавив даний ресурс – одразу звалилася на свідомість велика кількість творів, які майже не щодня перечитувала. Але не всі враження від прочитаного можна записати, більше того коли ти поняття не маєш, як написати змістовну і правильну рецензію. Просто розібрати твір за нормами, стандартами, жанрами, стовпчиками, римами… як на мене це дуже банально і надто просто. Адже будь який твір це перш за все втілення тої чи іншої емоції. З цього і починається «процес розбирання». Тож особисто для мене рецензія то є сприйняття собою персонажів – наче одягаєш маски інколи чітко інколи вимальовуєш блідий відбиток, інколи хаотично, інколи впорядковано. Ось тому і твори виходять різними за художньою суттю. Кожен твір варто розглядати з точки зору загальноприйнятих норм та термінів – технічний бік. Інша сторона - душевна. І я впевнено скажу, що більшість людей прагнуть розуміння саме моралі. Бо саме глибина і мораль формують технічний бік твору. Твори ж не пишуться просто так, вони виливаються з чогось. «Щось» - саме те, що вкладаєш і прагнеш віднайти у читачеві, як розуміння. Тоді виходить, що ділити на два напрямки немає сенсу, бо є одне єдине враження, яке у того чи іншого читача набуває свого змісту. Зрештою один той самий вірш , до прикладу, десять людей, не назвуть віршем, а прозу – прозою у жанрі. То може рецензування і немає значення? Принаймні такого, як йому надають, бо твір або подобається, або ні. Уподобання також залежать від читача. І так як основна маса людей звикла до догм та правил, то автори на «власній хвилі» тупо не сприймаються, а решта ділиться за смисловими жанрами. От і виходить, що записати БРАВО! , або ФЕ! після перечитування найлегше. Набагато складніше проникнути, просякнути особистою свідомістю в емоцію автора, і хід кожної його думки. Бо лише вникнувши починаєш розуміти, що зіпсована рима просто прекрасна у своїм невпорядкованім звучанні, бо несе в собі глибину. Тоді розсіюється правило про невеликий поетичний твір написаний ритмізованою мовою з римуванням рядків, складений з певної кількості стоп, з чергуванням наголошених і ненаголошених складів. Так виникло поняття білого вірша. Та він білий не тому, що білий. Так само, як і будь який вірш не тому вірш, що має риму, а тому, що має глибоку внутрішню суть, чи структуру. Так само, як би ти не ділив прозу на повість, роман, оповідання, казку…. То є лише певне спрямування інформації. Така собі категорія, вибраний зміст , що знайшов себе у найбільш зручній формі для власного ж втілення. Жанр — це змістовно-формальна єдність. Так виникли форми художніх творів. Помилково називають способом вираження певної дійсності. Та якщо назвати своїм іменем і поезія і проза то є словесне мистецтво. А Мистецтво - суспільна свідомість як вид, що відображає дійсність почуття. Розуміючи це кожен автор відчуває себе не просто автором, а творцем. А будь яке його творіння незакінчений шедевр, бо його має закінчувати знову й знову той чи інший читач. Ось вам і єдність чи спільність думки та її розуміння. Мрія автора живе у читачеві і збувається кожного разу, коли пишеш картину: чи то олівцем , чи фарбою, чи глиною, чи словом…. Але завжди у процесі творіння присутня емоція. Своїм шедеврам людина надає назви, але чому не відчуває себе творцем? Мабуть тому, що Мистецтво не вид і не форма передачі…. А втілення духовної дійсності у фізичному світі. Бо насправді Мистецтво є повсякденним повчанням – Життям. А дана реальність - ілюзія. Мистецтво – марення. І от коли починаєш марити не про ідеал, а саме ідеалом, тоді на справді стаєш вільним. Образи в яких перебуваєш під час польоту передають абсолютного тебе. У тобі пізнаєш Себе бо розумієш, що Ти і є той абсолютний стан, стан Спокою та Рівноваги. Я настільки Боже Вільний(на), що Живу у власному Собі! Ось воно – автор живе у власному Собі – Читачеві. От з вище сказаного тільки один висновок – очікувана рецензія то утворення від реакції в якій додаються дві складові – автор + читач. Тому, як на мене єдине, що треба змінити на ГАКу, чи на будь якому літературному сайті, то це терпіння і бажання розуміти не форми, а суть. Бо зрештою рецензія або є, або її нема. З тої причини, що неможна допускати примусової рецензії, або рецензії по проханню. Бо тоді це не буде автор + читач, це буде автор і читач. Ось так зникає 100% вартість творчості, натомість приходить 100 % вартість Мистецтва. Про грамотність. Грамотність – це звичка. Безграмотність – це звичка. То яка різниця? Або одне або інше, а досконалість приносить досвід. З повагою до всіх ГАКівчан та адміністрації Світлана Кедик
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Як і чому пише рецензії Рабінович
На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Невідомий поет Рабінович, 08-10-2008

Про "Про рецензії..."
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 04-10-2008

Безграмотність, це не звичка
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Василь Тибель, 04-10-2008

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Володимир ЧИТАЙ, 04-10-2008

Згенеровано за 0.00989007949829 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Про рецензії, ГАК, твори та авторів.

Як і чому пише рецензії Рабінович

Про "Про рецензії..."

Безграмотність, це не звичка

[ Без назви ]